Нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Нетари́фне регулюва́ння зовнішньоекономі́чної дія́льності — це комплекс державних адміністративних засобів та методів регулювання зовнішньої торгівлі. Стаття 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначає основними заходами нетарифного регулювання — ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій.

Ліцензування і квотування експорту та імпорту запроваджуються Україною самостійно в особі її державних органів у таких випадках:

• у разі різкого погіршення розрахункового балансу України, якщо негативне сальдо його перевищує на відповідну дату 25 відсотків від загальної суми валютних вимог України;
• у разі досягнення встановленого Верховною Радою України рівня зовнішньої заборгованості;
• у разі значного порушення рівноваги по певних товарах на внутрішньому ринку України, особливо по сільськогосподарській продукції, рибальства, харчової промисловості та промислових товарах народного споживання першої потреби;
• при необхідності забезпечити певні пропорції між імпортною та вітчизняною сировиною у виробництві;
• при необхідності здійснення заходів у відповідь на дискримінаційні дії інших держав;
• у разі порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності правових норм цієї діяльності, встановлених Законом «про ЗЕД» (запроваджується як санкція режим ліцензування);
• відповідно до міжнародних товарних угод, які укладає або до яких приєднується Україна (запроваджується режим квотування).

• Заходи нетарифного регулювання ЗЕД // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 1 : А — Л. — 472 с. — ISBN 978-617-7094-09-7.

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (листопад 2013)