Нефьодов Анатолій Іванович

Нефьодов Анатолій Іванович
Народження	5 жовтня 1914(1914-10-05)  Пирятин, Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть	29 вересня 1973(1973-09-29) (58 років)  Харків, Українська РСР, СРСР
Поховання	Міське кладовище № 2
Країна	СРСР
Освіта	Військово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова (1943)
Партія	ВКП(б)
Звання	полковник
Війни / битви	радянсько-фінська війна і Друга світова війна
Нагороди
Нефьодов Анатолій Іванович у Вікісховищі

Анатолій Іванович Нефьодов (1914—1973) — полковник Радянської Армії, учасник радянсько-фінської, німецько-радянської та радянсько-японської війни, Герой Радянського Союзу (1940).

Народився 5 жовтня 1914 року в місті Пирятин (зараз Полтавська область України). Після закінчення середньої школи та автодорожнього технікуму працював на заводі в Харкові. Паралельно з роботою займався в аероклубі. У вересні 1934 року Нефьодов був призваний на службу в Робітничо-селянську Червону Армію. У 1935 році закінчив Харківську військову авіаційну школу льотчиків і льотчиків-спостерігачів^[1].

Брав участь у боях радянсько-фінської війни, був командиром загону 12-ї окремої винищувальної ескадрильї ВПС Балтійського флоту. На чолі свого загону Нефьодов займався повітряною розвідкою, патрулюванням, бомбардуванням та штурмовку скупчень фінської бойової техніки і живої сили. Особисто зробив декілька десятків бойових вильотів, збивши 2 ворожих літака. 2 лютого 1940 року під час повернення на місце дислокації Нефьодов виявив збитий над ворожою територією екіпаж бомбардувальника, що дозволило його врятувати від полону^[1].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 квітня 1940 року за «мужність і героїзм, проявлені в боях» старший лейтенант Анатолій Нефьодов був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 475^[1].

Брав участь у боях Німецько-радянської війни, був важко поранений, збив 13 ворожих літаків. У 1943 році закінчив Військово-морську академію. Також брав участь у боях радянсько-японської війни. Після її закінчення продовжив службу в Радянській Армії. У серпні 1962 року в званні полковника Нефьодов був звільнений у запас. Мешкав у Харкові, працював у КБ при заводі «Електромашина». Помер 29 вересня 1973 року, похований на харківському кладовищі № 2^[1].

• Герой Радянського Союзу (21.04.1940)
• Орден Леніна (21.04.1940)
• Орден Червоного Прапора
• Вітчизняної війни 1-го ступеня (2.02.1945)
• Орден Червоної Зірки (1955)
• медалі^[1].

• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2.
• Герои Советского Союза Военно-Морского Флота. 1937—1945. — М.: Воениздат, 1977.
• За мужество и отвагу. Харьков, 1984.
• Цапов И. И. и др. Гвардейцы Балтики крылатой. М.: ООО «Дельта НБ», 2006.

Нефьодов Анатолій Іванович (рос.). // Сайт «Герои страны». Процитовано 25 вересня 2016.