Нечепуренко Костянтин Володимирович

Нечепуренко Костянтин Володимирович
Нечепуренко Костянтин Володимирович;
Солдат
Загальна інформація
Народження	30 липня 1977; Кривий Ріг
Смерть	29 серпня 2014 (37 років); Чумаки
Поховання	Кривий Ріг
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	«Кривбас»
Війни / битви	Війна на сході України Іловайський котел;
Нагороди та відзнаки

Костянти́н Володи́мирович Нечепуре́нко (нар. 30 липня 1977(19770730) — пом. 29 серпня 2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1977 року в місті Кривий Ріг (Дніпропетровська область). Виростав з двома сестрами й двома молодшими братами.

Призваний за мобілізацією 17 травня 2014-го, стрілець-помічник гранатометника стрілецької роти 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». 27 серпня виходив на зв'язок під селищем Покровка. Перебував у групі посилення на 20-му блокпосту.

Загинув під час прориву колони з оточення під Іловайськом «зеленим коридором». Рухався в «ГАЗелі», у яку влучив снаряд. Були свідчення бійців, що потрапив у полон 2 вересня. 14 вересня 2014 року тіло було знайдено пошуковою групою Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») у полі в урочищі Червона Поляна неподалік від села Чумаки й привезене у Запоріжжя. Загинув разом з військовиками 40-го батальйону Ігорем Долговим, Іваном Джаданом, 51-ї механізованої бригади — Василем Зелінським, Віталієм Малишем, ще з одним невстановленим бійцем станом на лютий 2017-го.

Вважався зниклим безвісти.^[1] Упізнаний за експертизою ДНК.

23 грудня 2014-го Костянтина провели в останню путь у Кривому Розі, на Центральному кладовищі, Алея Слави.

Залишились батьки, брати, сестри. Батько помер 2018 року.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:

15 травня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[2]
медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно)
відзнакою м. Кривий Ріг «За Заслуги перед містом» 3 ст. (посмертно)
відзнакою 40-го батальйону «Мужність. Честь. Закон» (посмертно)
Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 2, місце 29
Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії^[3]
Іловайський Хрест (посмертно)