Нечипоренко Олександр Захарович
Олександр Захарович Нечипоренко (21 квітня 1916, м. Малин, Волинська губернія, Російська імперія (нині — Житомирська область, Україна) — 5 листопада, 1980, Гродно, Білоруська РСР, СРСР) — білоруський уролог-онколог українського походження, науковець, педагог, військовий хірург. Автор методу дослідження елементів крові в осаді сечі (аналіз сечі за Нечипоренком). ЖиттєписНародився 21 квітня 1916 року в Малині Волинської губернії (нині Житомирської області України)[1]. 1940 року закінчив Київський медичний інститут[2]. Учасник Німецько-радянської війни[1]. Служив у прикордонних військах на Бессарабії, а весною 1941 року направлений у Монголію. Службу закінчив на Карельському фронті[2]. 1945—1947 років проходив підготовку з грудної хірургії у Військово-медичної академії імені С. М. Кірова[1]. Після цього протягом 1947—1957 років служив начальником хірургічних відділень різних військових госпіталів, а потім — урологічних відділень окружних військових госпіталів (1957—1965)[1][2]. З 1965 року — на цивільній службі в Ростові-на-Дону, де працював асистентом кафедри факультетської хірургії місцевого медичного інституту (1965—1967)[2]. 1967 року став науковим керівником онкоурологічного відділу Науково-дослідного інституту онкології та медичної радіології в Ростові-на-Дону. Протягом 1968—1980 років завідував курсом урології Гродненського медичного інституту[2]. Кандидат медичних наук (1965), доцент[2]. Помер 5 листопада 1980 року в Гродно на 65-му році життя[1]. Наукова діяльністьЗаймався розробкою проблеми хронічного пієлонефриту і онкоурології. Вперше запровадив цистектомію при раку сечового міхура, лімфаденектомію при злоякісних пухлинах яєчка. Відомий як автор методу дослідження елементів крові в осаді сечі (аналіз сечі по Нечипоренко)[1][2]. Громадська діяльністьУ кінці 1960-х років організував першу філію Білоруського товариства урологів, головою якого був до кінця життя[2]. Родина
Бібліографія
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia