Нижній виносний елемент

Не плутати з виносними елементами у кресленні.

Нижні виносні елементи — це ті частини літер, які лежать нижче базової лінії.

Нижній виносний елемент — у типографії: частина малої літери у шрифті, яка виступає нижче його базової лінії. Наприклад, нижнім виносним елементом літери у є її «хвіст» — тобто частина, яка лежить нижче точки, у якій перетинаються дві лінії, з яких вона складається.

У більшості шрифтів нижні виносні елементи лінії присутні в малих літерах. Приклади верхніх виносних елементів в англійській мові — g, j, q, p, y, іноді f. В українській мові верхні виносні елементи є у літер д, р, у, ф, ц, щ. У деяких шрифтах нижні виносні елементи використовуються також у цифрах (зазвичай 3, 4, 5, 7 і 9). Такі цифри називаються мінускульними. У деякі курсивних шрифтах, як-от Computer Modern^[en], нижній виносний елемент має також цифра 4; такі шрифти не вважаються мінускульними. У деяких шрифтах нижні виносні елементи мають також «хвостики» деяких великих літер, як-от J та Q^[1].

Частини малих літер у шрифті, які виступають над його середньою лінією^[en], називаються верхніми виносними елементами.

Щоб вмістити більше тексту на сторінці, нижні виносні елементи часто зменшують у шрифтах, призначених для дрібного друку, як-от газети, довідники або кишенькові видання Біблії тощо.

20 травня 1802 року Філіп Рашер (Philip Rusher) з Банбері запатентував новий тип гарнітури, Rusher's Patent Types^[en], з вилученими нижніми й укороченими верхніми виносними елементами^[2]^[3]^[4]^[5]. Шрифт не мав успіху^[6]^[7]. Певною популярністю користувалися акцидентні шрифти Hobo^[en] та шрифт для заголовків Permanent Headline^[en], у яких нижні виносні елементи теж було видалено^[8].

Деякі ранні комп'ютерні дисплеї (наприклад, Compukit UK101^[en]) та принтери (наприклад, Commodore 4022^[9]) обмежували вертикальний інтервал символів так, щоб місця для відображення нижніх виносних елементів не залишалося. Натомість символи з нижніми виносними елементами зміщувалися вгору так, щоб їхня нижня частина «лежала» на базовій лінії. Про сучасні системи, у яких немає такого обмеження, кажуть, що вони підтримують справжні нижні виносні елементи.