Новиков Яків Олександрович

Яків Новиков
Яків Новиков
Яковъ Новиковъ
Народився	29 вересня 1849; Константинополь, Османська імперія
Помер	21 травня 1912 (62 роки); Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Поховання	Перший Християнський цвинтар
Країна	Російська імперія; Франція
Підданство	Російська імперія
Національність	росіянин
Діяльність	соціолог, економіст, бізнесмен
Alma mater	Імператорський Новоросійський університет
Галузь	соціологія, економіка
Заклад	Імператорський Новоросійський університет
Батько	Олександр Якович
У шлюбі з	Олександра Миколаївна Ростовцева
	Новиков Яків Олександрович у Вікісховищі

Я́ків Олекса́ндрович Но́виков (рос. дореф. Яковъ Александровичъ Новиковъ; нар. 29 вересня 1849(18490929), Константинополь, Османська імперія — пом. 21 травня 1912, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія) — соціолог, економіст та підприємець Російської імперії.

Життєпис

Перші роки

Яків Олександрович Новиков народився 29 вересня 1849 року в Константинополі, столиці Османської імперії (нині - турецький Стамбул) в сім'ї спадкових російських купців, його батько, Олександр Якович, був успішним підприємцем який розширив і модернізував виробництво свого діда, брянського купця, Іллі Новикова.

Дружив з Вільфредо Парето, приїжджаючи в Лозанну спілкувався з ним.

Був одружений з Ростовцевою Олександрою Миколаївною дочкою графа Миколи Ростовцева, яка після смерті чоловіка перебралася з Одеси до Санкт-Петербурга.

Яків Новиков був спадковим почесним громадянином Одеси.

Освіта

Він закінчив юридичний факультет Імператорського Новоросійського університету, в якому надалі викладав. Його дід, Яків Ілліч, опікав будівництво нових корпусів Рішельєвського ліцею (трохи пізніше, з 1865 року — університету).

Кар'єра

Працював у складі Тарифної комісії з підготовки Митного тарифу 1892, як представник Одеського біржового комітету активно полемізував з Менделєєвим та іншими.

Очолював фрітрейдерів на Торгово-промисловому з'їзді 1896 році. У Вільному економічному товаристві прочитав доповідь «Економісти і протекціоністи», був членом міської Торгової палати, головою Будівельної комісії Купецької палати (1899), членом будівельної субкомісії біржі, брав участь у земському русі, був головою правління Кредитного товариства (1898), членом наглядової ради Одеського міського кредитного товариства (1900) гласним міської думи (з обрання від 4 лютого 1905 на термін 1905—1909, обраний і на наступний термін, на 1909—1913). У 1905 був делегатом херсонського земства на Земському з'їзді в Москві.

Власник одеського канатного заводу в четвертому поколінні, створеного одним з його предків, брянським купцем Іллею Новиковим в 1806 році як виробництво канатів. Зараз завод називається «Стальканат» і входить в приватне акціонерне товариство «Виробниче Об'єднання „Стальканат-Силур“» є найбільшим підприємством України з виробництва метизної продукції (канати, дріт, пасма, фібра, сітка, стропи).

Новиков Яків Олександрович номінував кандидатів на Нобелівську премію 11 разів і кожного року (крім 1903). З 7 представлених кандидатів лише 1 (французький письменник і адвокат, президент Міжнародної ліги за мир і свободу Е. Арно (1864—1921) не одержав високої нагороди).

Подарував церковному готелеві Одеських Афонських подвір'їв свою ділянку землі на Пантелеймонівській вулиці (див. Пантелеймонівський монастир (Одеса)).

Був похований на Першому Християнському цвинтарі Одеси.^[1] 1937 року комуністичною владою цвинтар було зруйновано. На його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частина була передана місцевому зоопарку. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Новикова відсутні.^[2]

Наукова діяльність

Видавши два невеликих твори російською мовою, Новиков повністю перейшов у своїх творах на французьку мову і надалі обстоював роль французької мови як європейської мови міжнаціонального спілкування (див., Наприклад, його промова 1911^[3]). У соціології був спочатку прихильником органічного напрямку, пізніше приєднався до психологічної школи; різко критикував соціальний дарвінізм за надмірну примітивізацію суспільних процесів і законів. У публіцистичних працях висував ідею пацифізму.

Як стверджувалося в Енциклопедії Брокгауза і Ефрона, твори Новикова були дуже популярні на Заході й перекладені іноземними мовами, видавалися в тому числі і в 1970-ті роки, але в Росії були дуже мало відомі. Тому він часто перебував у закордонних поїздках до Парижа.

Бібліографія

La politique internationale. Paris, 1886.
Les luttes entre societes humaines et leurs phases successives. Paris, Alcan 1893. 752, 32 S.
Les luttes entre societes humaines et leur phases successives. 2-e ed. 761, 32 S. Paris, Alcan, 1896.
Les luttes entre les societes humaines et leur phases successives. 3-е ed., Paris, 1904.
Luttes Entre les Societies Humaines et Leurs Phases Successives (Library of War & Peace; the Character & Causes of War), Two Vols. *New York: Garland Publishing, Incorporated, 1971. With a new introd. for the Garland ed. by Sandi E. Cooper.
Les gaspillages des societes modernes. Contribution a l'etude de la question sociale (soirees ouvrieres). Paris, Ancienne librairie *Germer, Bailliere et Cie, Felix Alcan editeur. 2-е ed., Paris, 1899. 345 p.
La guerre et ses pretendus bienfaits. Paris, Colin 1894. 198 S.
Der Krieg und seine angeblichen Wohltaten. Dt. v. A. H. Fried. Lpz. 1896. 7, 138 S. Bd. 2.
Der Krieg und seine angeblichen Wohltaten (1892) 2. verb. Aufl. Ubs. u. hrsg. v. A. H. Fried. Zurich 1915. 128 S.
War and Its alleged benefits. New York, 1911.
War and Its alleged benefits. William Heinemann, London, 1912.
War and its alleged benefits. New York: B. Franklin, 1969. 130 p.
War and its alleged benefits, by Jacques Novicow (Yakov Aleksandrovich Novikoff). With an introd. by Norman Angell. With a new introd. for the Garland ed. by Sandi E. Cooper. New York, Garland Pub., 1971. / 0-8240-0274-1 / 0824002741
Conscience et volonte sociales. Paris, 1896. 381 pp.
L'Avenir de la race blanche. 2-е ed., Paris, 1902.
Будущность белой расы. Критика современного пессимизма. СПб.: Латернер.
Борьба Европы с Китаем. (Будущность белой расы.) СПб.: Латернер, 1901. 171 с.
Theorie organique de Societes. Paris, 1899.
La Federation de l'Eurore. 2-е ed., 1901.
La Missione dell' Italia. 3-е ed. Milano, 1903.
L'Affranchissement de la Femme. Paris, 1903.
La emancipacion de la mujer. Barcelona-Buenos Aires-Mexico. Granada- Maucci.
La redenzione della donna / Novicow Giacomo. Milano, Signorelli & Pallestrini, 1908. 338 pp.
L'Expansion De La Nationalite Francaise, Coup D'Oeil Sur L'Avenir. Paris: Armand Colin, 1903. iv, 217 pp.
La Possibilite du bonheur. Paris, 1904.
Russian People. A Psychological Study // Ramband A. N. The Expansion of Russia. 1904. pp. 139–254.
La justice et l'expansion de la vie. Essai sur le bonheur des societes humaines. Paris, Alcan 1905. 400 S.
Die Gerechtigkeit und die Entfaltung des Lebens. Autorisierte deutsche Uebersetzung von Alfred H. Fried. Berlin, Wedekind 1907. 396 S.
Le Probleme de la Misere. et les phenomenes economiques naturels. Paris, Felix Alcan, 1908. 414 pp., 32 pp.
Das Problem des Elends. Einig berechtigte Ubersetzung von Alfred H. Fried. Leipzig, Thomas. 1909. 373 S.
El problema de la miseria y los fenomenos economicos naturales. Trad. de N. Salmeron y Garcia. Madrid 1915. 444 S.
La Critique du Darwinisme sociale. Paris, 1910.
Le Francais, langue internationale de l'Europe. Paris, 1911.
La Morale et l'Interet. Paris, 1912.
Mecanisme et Limites de L'Association Humaine. Paris, 1912,
«The Mechanism and Limits of Human Association: The Foundations of a Sociology of Peace» // American Journal of Sociology, XXIII(3), November 1917.
L'Alsace-Lorraine obstacle a l'expansion allemande. Paris, 1913
Peace and civilization, selections from the writings of Jacques Novicow: edited by Sandi E. Cooper. Publisher: New York: Garland Pub., 1975.
Социальный дарвинизм. М., 1906. 27 с.
Novicow, J. ; Richet, Charles ; Flammarion, Camille. — L'Illusion patriotique. — Conflans-Honorine: Idee libre, 1925. — 8 p. — (Publications mensuelles de L'Idee libre ; 15. Serie 1).

Примітки

↑ Храм Всех Святых. Список захороненных людей. Сайт Церкви Всіх Святих Одеської єпархії УПЦ (МП) (рос.). Архів оригіналу за 27 липня 2012. Процитовано 15 квітня 2011.
↑ Шевчук А. Спасти мемориал — защитить честь города // Газета «Вечерняя Одесса». — 2010. — Вип. 118—119 (9249—9250) (14 серпня). Архівовано з джерела 3 червня 2016. Процитовано 2016-08-01. (рос.)
↑ Jacques Novicow. Le Français, langue auxiliaire de l’Europe (фр.)

Посилання

Новиков Яків Олександрович у сестринських Вікіпроєктах
	Інформація у Вікіданих^?
	Файли у Вікісховищі^?