Новицький Яків Павлович

Новицький Яків Павлович
Новицький Яків Павлович
Народився	14 жовтня 1847 ; Аули, Романківська волость, Катеринославський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер	19 травня 1925 (77 років) ; Запоріжжя, Катеринославська губернія, Українська СРР, СРСР
Діяльність	історик, археолог, фольклорист
Знання мов	російська і українська
Членство	Всеукраїнська академія наук
Нагороди
	Роботи у Вікіджерелах; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Новицький Яків Павлович (нар. 24 жовтня (6 листопада) 1847 р. с. Аули Катеринославського повіту, Катеринославської губернії (тепер селище Криничанського р-ну Дніпропетровської обл. — 19 травня 1925 р.) — відомий український історик, археолог, етнограф, фольклорист, краєзнавець, педагог. Дійсний член Імператорського Російського Географічного Товариства (від 23 січня 1876 р.).

Біографія

Новицький Яків Павлович нащадок полковника, соратника Івана Мазепи Ілька Новицького. Закінчив Олександрівське повітове училище.

У 1868 р. Новицький під впливом педагога, організатора народних шкіл, голови Олександрійської повітової училищної ради барона М. О. Корфа вирішив стати учителем.

З 1869 по 1877 рр. Я. Новицький працює вчителем у різних школах Олександрійського повіту.

Веде краєзнавчу роботу, проводить археологічні розвідки, записує фольклорно-етнографічний матеріал як від старожилів. Якова Новицького можна вважати новатором в педагогіці українознавства — він залучав до програми все, що становить історико-етнографічний інтерес, виховував національну свідомість школярів на основі знань місцевої історії, етнографії, археології, природи.

До 1876 р. Яків Павлович зібрав чималу колекцію фольклорних творів, записаних на Запоріжжі. Свої зібрання надсилає до Південно-Західного відділу Імператорського Російського Географічного Товариства.

У 1877 р. Яків Павлович був звільнений з посади вчителя «за поширення в народі українофільських тенденцій». Деякий час працював у Чернігівському земському статистичному відділі, а з 1879 р. знов повертається до Олександрівська (Запоріжжя), продовжує наукову роботу. Працює тут секретарем повітової училищної ради, згодом — опікуном і екзаменатором земських шкіл, що сприяє його мандрівкам по території Запорожжя.

Науковий доробок

Понад 30 років Я. П. Новицький досліджував о. Хортицю, Великий Луг, руїни всіх Запорозьких Січей, крім Олешківської і Кам'янської, здійснював тривалі походи по Катеринославщині і ретельно опрацьовував місцеві архіви; зробив статистико-економічний та історико-етнографічний опис сіл Олександрівського повіту. На о. Хортиці та в околицях Олександрівська розкопав більше 100 курганів. Створив детальну карту о. Хортиці, яку використав Д. І. Яворницький у своїх працях.

Новицький Яків Павлович зібрав унікальну колекцію артефактів козацької доби: запорозьких ікон, люльок, картин, інших цінностей, яку згодом передав до музею О. Поля (тепер Дніпропетровський історичний музей ім. Д. І. Яворницького); зафотографував майже всі церкви Олександрівського повіту, хрести та інші пам'ятки, історичні краєвиди, могили, урочища, Дніпрові скелі, пороги, вікові дуби тощо. 1913 р. в приміщенні Олександрівського земства був відкритий історичний музей, засновником якого і першим директором до 1925 р. був Я. П. Новицький (нині — Запорізький обласний краєзнавчий музей). В останні роки життя (1919—1925) Яків Павлович працював також завідувачем створеного ним архіву (тепер Державний історичний архів Запорізької обл.). Я. П. Новицький зібрав також багатий ботанічний та зоологічний матеріал, вів метеорологічні та фенологічні спостереження.

Протягом 1873—1916 рр. Я. Новицький збирав фольклорні матеріали на території колишнього Запорожжя — в Олександрівському та Катеринославському повітах.

Новицький Я. П. був членом ряду наукових товариств: Харківського історико-філологічного, Катеринославського наукового, Катеринославської вченої архівної комісії Товариства любителів природознавства, антропології та етнографії при Московському університеті.

Бібліографія праць Я. П. Новицького

Яків Павлович Новицький: Бібліогр. список / ЗОУНБ ім. Горького; Укладачі: Г. Нагорна, І. Шершньова. — Запоріжжя, 1996.- 22 с.-(Сер. «Дослідники рідного краю». Вип. 1).

Бібліографія друкованих праць Я. П. Новицького — більше 200 одиниць.

«Первые училища Александровской крепости Александровска, уездного города» (1908);
«К истории народного образования в Екатеринославской губернии» (1887).
«История города Александровска» (1905),
«Материалы для истории Запорожских казаков» (1909),
«Описание границ и городов бывшей Азовской губернии» (1910),
«С берегов Днепра» (1905),
«Острів Хортиця на Дніпрі» (1917).
«Малорусские песни, преимущественно исторические» (1894);
«С берегов Днепра» (1905),
«Малороссийская и запорожская старина в памятниках устного народного творчества» (1907),
«Малорусские народные предания, поверья и рассказы» (1907),
«Малорусские исторические песни» (1908),
«Запорожские и гайдамацкие клады» (1908),
«Народная память об урочищах и исторических лицах „Запорожья“ (1909),
„Народная память о Запорожье“ (1911),
„Духовный мир в представлении малорусского народа“ (1912),
„Малорусские народные заговоры, заклинания, молитвы и рецепты“ (1913),
„Малорусские народные заговоры и заклинания“ (1915).

Вшанування пам'яті

З 5 вересня 1997 року працює Запорізьке наукове товариство імені Якова Новицького.
На фасаді будівлі Вільнянського районного краєзнавчого музею Якову Павловичу Новицькому встановлена пам'ятна дошка.
17 квітня 2025 року Запорізький обласний краєзнавчий музей перейменували на Запорізький обласний історико-краєзнавчий музей імені Якова Павловича Новицького.^[2]
У місті Запоріжжя є вулиця Якова Новицького.
У місті Нікополь вулицю Кубанську перейменували на вулицю Якова Новицького.^[3]
У місті Вільнянськ провулок Жуковського перейменували на провулок Якова Новицького.

Бібліографія літератури про Я. П. Новицького

Бойко А., Бровко А., Бровко Б., Іваннікова Л. Яків Новицький — видатний дослідник і громадський діяч Запорізького краю. — Запоріжжя: АА Тандем, 2007.
Бровко А. С., Бровко Б. А. Яків Новицький та його імениті предки. — Запоріжжя: Тандем-У, 1997.-53 с.: іл. — („Запорізька спадщина“. Вип. 3).
Бровко Б. А. Новицький Яків Павлович // Українське козацтво: Мала енциклопедія. — К.- Запоріжжя, 2002.- С. 350.
Бровко А. С. Двуязычие в историко — этнографических текстах Я. П. Новицкого. // Матеріали IV регіон. наук. конф. Історико-етнографічні дослідження Південної України»: Присвяч. пам'яті Я. П. Новицького.- Запоріжжя, 1999.- 52 с.- (Сер. «Запорізька старовина». Вип. 5).- С. 3-5.
Бровко Б. А., Кириченко В. М. Зв'язки Я. П. Новицького з відомими діячами науки і культури // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету.- Запоріжжя, 2002.- Вип. XIV.- С. 41 — 45.
Величко О., Козлова І. Діяльність Я. П. Новицького (за документами Державного архіву Запорізької області).// Матеріали перших Новицьких читань 24 жовт. 2002 року, м. Запоріжжя.- Запоріжжя: Тандем-У, 2002.- 145 с.- С. 7- 12.
Діброва С. С. Я. П. Новицький (1847—1925) як визначний археограф та засновник олександрівського крайового архіву.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Зєвахін Л. Яків Новицький і бджолярство // Запоріз. правда. — 2000.- 27 січ.
Ляшко С. Н. Археологическая деятельность Я. П. Новицкого (1847—1925) // Наукові праці історичного факультету [ЗНУ].- Дніпропетровськ, 1997.- Вип.2.- С. 242—251.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Ляшко С. Новицький Яків Павлович // Українська біографістика. — К., 1996.- Вип. І.- С. 93 — 95.
Саєнко В. Ремінісценції «основного» індоєвропейського міфу в фольклорних записах Я. П. Новицького // VI Всеукр. наук. конф. з історич. краєзнавства. — Луцьк, 1993.- С. 445—446.
Сумцовъ Н. Ө. Современная малорусская этнографія. Часть 1-ая (съ портретомъ А. А. Потебни).— Кіевъ: Изданіе редакціи журнала «Кіевская старина», 1893.— С. 130—146. (рос. дореф.)
Шевелев М. Пушкинские герои в дневниках Якова Новицького // Досье.- 2002.- 24 окт.- С. 12.
Яків Новицький, Фольклорист, історик, педагог / Л. Іваннікова. — Запоріжжя: АА Тандем, 2010. — 388 c.