Новокуйбишевська ТЕЦ-2

Новокуйбишевська ТЕЦ-2
	53°04′54″ пн. ш. 49°52′12″ сх. д. / 53.08158334° пн. ш. 49.87005557° сх. д.
Країна	Росія
Розташування	Росія
Введення в експлуатацію	1962—1972
Вид палива	природний газ
Котельні агрегати	7 парових Таганрозький котельний завод ТГМ-84 (котли 1, 3 — 8), 5 парових Таганрозький котельний завод ТГМ-84 (коли 2, 9 — 12, виведені з експлуатації)
Турбіни	всі парові, 2 Ленінградський металічний завод ПТ-50-130/13 (турбіни 1 та 2), 2 Уральський турбінний завод Р-50-130 (турбіни 3 та 6), 1 Уральський турбінний завод Р-50-130 (виведена з експлуатації), 2 Ленінградський металічний завод ПТ-60-130/13 (турбіни 5 та 7), 1 Уральський турбінний завод Т-50-130 (турбіна 8), 2 Уральський турбінний завод Р-100-130 (виведені з експлуатації)
Встановлена електрична; потужність	620 (1972), 340 (2015)
Встановлена теплова; потужність	867 Гкал/год (2015)
Материнська компанія	«Самаранефтеоргсинтез» («Роснєфть»)
ідентифікатори і посилання
	Новокуйбишевська ТЕЦ-2

Новокуйбишевська ТЕЦ-2 — теплова електростанція у Самарській області Росії.

Поява у Новокуйбишевську другої ТЕЦ була викликана розвитком нафтопереробного заводу та доповненням його нафтохімічним комплексом — Куйбишевським заводом синтетичних спиртів (піролізна установка, виробництва етанолу та фенолу) і Новокуйбишевським нафтохімічним комбінатом (установка фракціонування зріджених вуглеводневих газів, установка дегідрогенізації, виробництва бутадієну та каучуків). В 1962—1972 роках на майданчику ТЕЦ ввели в дію дванадцять парових котлів виробництва Таганрозького котельного заводу типу ТГМ-84 продуктивністю по 420 тонн пари на годину. Вироблена ними пара живила десять парових турбін:

дві введені в 1962 та 1963 роках турбіни Ленінградського металічного заводу типу ПТ-50-130/13 потужністю по 50 МВт (станційні номери 1 та 2);
три від Уральського турбінного заводу типу Р-50-130 потужністю по 50 МВт (номери 3, 4 та 6);
дві введені в 1965 та 1967 роках турбіни Ленінградського металічного заводу типу ПТ-60-130/13 потужністю по 60 МВт (номери 5 та 7);
одна запущена в 1968-му турбіна виробництва Уральського турбінного заводу типу Т-50-130 потужністю 50 МВт (номер 8);
дві від Уральського турбінного заводу типу Р-100-130 потужністю по 100 МВт.

Таким чином, загальна потужність ТЕЦ досягнула 620 МВт.

В 2002-му одну з турбін типу Р-50-130, яка до того близько десяти років перебувала на консервації, перемістили на Самарську ТЕЦ. Також в якийсь момент були виведені з експлуатації турбіни типу Р-100-130 та котли № 2, № 9 — № 12. Як наслідок, станом на кінець 2022-го потужність станції зменшилась до 340 МВт при тепловій потужності у 867 Гкал/год.

Як паливо станція споживає природний газ, що може надходити в район Самари по трубопроводах Оренбург – Самара, Похвістнєво – Самара та Мокроус — Самара. При цьому є відомості, що головним паливом природний газ став лише у першій половині 1990-х років.

Для видалення продуктів згоряння призначені три труби — дві заввишки по 180 метрів та одна висотою 120 метрів.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 110 кВ та 35 кВ.^[1]^[2]^[3]^[4]