Новоіванівка (Сіверськодонецький район)
Новоіва́нівка — село в Україні, у Попаснянській міській громаді Сіверськодонецького району Луганської області. Населення становить 807 осіб. ІсторіяУ зв'язку із заселенням правого берега Донця, роздача державних земель тут розпочалася ще з 1764 року. Під час російсько-турецької війни заселення та роздача земель були припинені. З середини 70-х почалося швидке заселення цього регіону. За десятиліття у повітах було роздано понад 1,5 млн десятин землі, про що свідчать такі дані: «Залучаючи сюди робочу силу, власники земель сприяли заселенню краю. В результаті за три роки з 1772 по 1775 населення Бахмутської провінції зросло на 7 835 чоловік обох статей і у 1775 склало 50 845 жителів. Серед них було 16 757 державних селян і 18 889 поміщицьких. На той час поповнилися мешканцями поселення, що вже існували та виникли нові. Серед них: Новосілки підполковника Депрерадовича, Валок майора Давидовича, Резанське (Резанцеве) поручика Драгомировича, Філатівка (Фугарівка) капітана Фугарова, Вовчеярське прем'єр-майора Павлова, Перещепине аудитора Кудрицького, Череванівка та Голубовка підполковника Голуба, Гаркове прем'єр-майора Станковича, Установка поручника Тошковича, Гірки (Гірське) підпоручика Перича тощо.»[1] 1784 року за даними експлікації Бахмутської провінції у Перещепиному аудитора Кудрицького було: 9500 десятин орної землі, 354 неорної землі, 1200 квадратних сажень, 64 чоловіка та 57 жінок. Згідно з Розкладом чиновних осіб від 1785 року, у Бахмутського повітському суді Павло Кудрицький працював на посаді — секретар губернський. 1789 року за даними пояснення Бахмутського повіту у Перещепиному аудитора Кудрицького було: 1500 десятин орної землі, 352 неорної, 67 чоловіків та 57 жінок. Згідно з Атласом Катеринославського намісництва від 1795 року, у Перещепино, що у підданні малороського поміщика пана титулярного радника Павла Васильєва Кудрицького, був ставок, млин, винокурня та піддані на ріллю.[2] За даними 1859 року тут існувало чотири поселення:
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 137 людей[4]. НаселенняЗа даними перепису 2001 року населення села становило 807 осіб, з них 71,75 % зазначили рідною українську мову, а 28,25 % — російську[5]. Див. такожПримітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia