Ново-Салаватська ТЕЦ

Ново-Салаватська ТЕЦ
	53°24′07″ пн. ш. 55°53′43″ сх. д. / 53.40194444° пн. ш. 55.89527778° сх. д.
Країна	Росія
Розташування	Росія
Введення в експлуатацію	1966—1981 (турбіни 1 — 10), 2016 (парогазовий блок)
Модернізація	середина 2020-х (заміна турбін 1 та 5)
Вид палива	природний газ
Котельні агрегати	10 парових Е-420/140ГМ (котли 1 — 10), 1 котел-утилізатор ЭмАльянс Еп-264/297/43-13,0/3,0/0,47-558/558/237-11,6вв (парогазовий блок), 1 водогрійний КВГМ-100 (водогрійний котел 1)
Турбіни	1 парова Уральський турбінний завод ПТ-50-130/7 / Р-50-12,8/0,8 (турбіна 1, до /після заміни), 1 парова Уральський турбінний завод Т-50-130/7 (турбіна 2), 2 парові Ленінградський металічний завод Р-50-130/13 / Р-40-130/13 (турбіни 3 та 4, до / після деномінації), 1 парова Уральський турбінний завод Р-100-130/15 / Р-80-130/15 / Р-105-12.8/1.5 (турбіна 5, до / після деномінації / після заміни), 2 парові Уральський турбінний завод ПТ-135/165-130/15 (турбіни 6 та 7), 1 газова Siemens SGT5-4000F + 1 парова Siemens SST5-5000 (парогазовий блок)
Електрогенератори	1 Новосибірський турбогенераторний завод ТВФ-60-2 / ТВФ-63М-2ЕУ3 (генератор 1, до / після модернізації), 3 Новосибірський турбогенераторний завод ТВФ-60-2 (генератори 2 — 4), 1 Новосибірський турбогенераторний завод ТВФ-120-2 (генератор 5)
Встановлена електрична; потужність	570 (1981), 530 (2005), 882 (2020)
Встановлена теплова; потужність	1619 Гкал/год (2005)
Материнська компанія	«Газпром»
Сайт	nslvtec.ru
ідентифікатори і посилання
	Ново-Салаватська ТЕЦ

Ново-Салаватська ТЕЦ — теплова електростанція у Башкортостані.

Станцію обладнали десятьма паровими котлами типу Е-420/140ГМ продуктивністю по 420 тонн пари на годину, які стали до ладу в 1966 (два), 1967, 1968, 1970, 1971, 1974, 1976, 1981 та 1983 роках. Вони живили сім турбін:

одну введену в 1966-му виробництва Уральського турбінного заводу типу ПТ-50-130/7 потужністю 50 МВт (станційний номер 1);
одну запущену в 1966-му виробництва Уральського турбінного заводу типу Т-50-130/7 потужністю 50 МВт (номер 2);
дві введені в 1967 та 1968 роках турбіни Ленінградського металічного заводу типу Р-50-130/13 потужністю по 50 МВт (номери 3 та 4);
одну запущену в 1971-му виробництва Уральського турбінного заводу типу Р-100-130/15 потужністю 100 МВт (номер 5);
дві введені в 1975 та 1981 роках турбіни Уральського турбінного заводу типу ПТ-135/165-130/15 потужністю по 135 МВт (номери 6 та 7).

Таким чином, загальна потужність ТЕЦ досягнула 570 МВт. Надалі турбіни № 3 та № 4 були переноміновані як Р-40-130/13 потужністю по 40 МВт, а турбіна № 5 як Р-80-130/15, що зменшило загальну потужність станції до 530 МВт.

Для збільшення теплової потужності в 1985-му ввели в дію водогрійний котел типу КВГМ-100 продуктивністю 100 Гкал/год.

З 1998-го турбіна № 5 потрапила у довгострокову консервацію.

В 2016-му на майданчику ТЕЦ став до ладу парогазовий блок комбінованого циклу потужністю 432 МВт, в якому одна газова турбіна живить через котел-утилізатор одну парову турбіну. Окрім електроенергії блок може видавати 230 Гкал/год теплової енергії.

В першій половині 2020-х планується:

запустити нову турбіну № 1 виробництва Уральського турбінного заводу типу Р-50-12,8/0,8 потужністю 50 МВт;
ввести в дію нову парову турбіну № 5 від все того ж Уральського турбінного заводу типу Р-105-12.8/1.5 потужністю 105 МВт, яка замінить турбіни № 2 та № 3.

Станом на 2020 рік проект модернізації перебував у активній стадії, зокрема, компанія «Елсіб» постачила нові ротори та статори для генераторів № 1 та № 5.

ТЕЦ використовує природний газ, який може подаватись в район Салавату по газопроводах Шкапово — Ішимбай та Кумертау – Ішимбай.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 220 кВ та 110 кВ.^[1]^[2]^[3]^[4]^[5]^[6]^[7]^[8]^[9]^[10]^[11]