Американські артилерійські реактивні системи M142 HIMARS та M270 MLRS застосовують номенклатуру боєприпасів, що об'єднуються у кілька сімейств: MFOM, AFOM, PrSM[1][2].
Снаряди постачаються у стандартизованих капсулах. Такі капсули мають різну внутрішню, але уніфіковану зовнішню, конструкцію та станом на 2023 рік максимально можуть містити одну ATACMS ракету, дві PrSM ракети або 6 MLRS снарядів. До машин M142 та M270 капсули завантажуються самостійно персоналом самої машини, що, у свою чергу, має спеціальний кран для їх підняття — таким чином, система не потребує спеціальних транспортно-заряджальних машин, капсули можуть бути завантажені з землі або звичайної вантажівки.[1]
MLRS Family of munitions (укр.«Сімейство боєприпасів РСЗВ»)
MLRS
M26 — некерований касетний боєприпас (із 644 елементами касетних боєприпасів M77 DPICM), заборонений до використання у низці країн, з відстанню ураження від 15 до 32 або (у подальших модифікаціях A1(2) ER (extended range) шляхом зменшення бойової частини) 45 км.
М26А1 — із 518 посиленими елементами касетних боєприпасів M85 ERR (удосконалена посилена версія касетних боєприпасів типу M77 DPICM) дальністю стрільби 45 км;
М26А2 — з елементами касетних боєприпасів типу M77 DPICM з дальністю стрільби 45 км, використовувалися як проміжний варіант до прийняття на озброєння M85 ERR;
М27 — навчально-тренувальний боєприпас для повного циклу тренування обслуги в заряджанні та навчальному пуску ракет;
M28. Різновид ракет M26 із трьома баластними контейнерами та трьома контейнерами димового маркування замість корисного навантаження суббоєприпасів. М28 є різновидом некерованих реактивних снарядів M26 системи M270[4]. Кожна ракетна капсула містить 6 однакових ракет. Попри те, що їх було розроблено одночасно з M26, саме їх широко використовують і досі, й вони отримали подовження лінійки продуктів, як-от M30/31 тощо через відсутність заборони на унітарні (а не касетні) боєголовки у світі.
RRPR (Reduced Range Practice Rocket) Тренувальна ракета зі зменшеною дальністю M28A1 із затупленим носом. Діапазон зменшено до 9 км.
LCRRPR (Low Cost Reduced Range Practice Rocket) Низьковартісна тренувальна ракета зі зменшеною дальністю M28A2 із затупленим носом. Діапазон зменшено до 9 км.
XM29 — експериментальні некеровані ракети з боєприпасами SADARM для дистанційного протитанкового мінування з дальністю стрільби у 40 км, розроблені у 1980-х роках, але ніколи не були призначені для регулярного використання;
XM135 — ракети з бінарною хімічною боєголовкою, заповненою окремо двома нелетальними компонентами, що, втім, під час бойового застосування (опісля запуску), мали б змішуватися, формуючи VX, розроблені у 1980-х роках, але ніколи не були призначені для регулярного використання[6].
SAGE 227(B/C/D) - експериментальні некеровані реактивні снаряди розробки компанії TUBITAK-SAGE для заміни M26, що були частковою копією (авжеж використовували технології реверсивної інженерії щодо M26), що розроблялись з 1990 до 1995 року, але ніколи не були навіть протестовані.[7]
Ракети керованої реактивної системи залпового вогню GMLRS мають розширений у порівнянні з MLRS радіус дії та, на відміну від MLRS, GPS навігацію до своєї інерціальної навігаційної системи. Ракети GMLRS були представлені в 2005 році. Ракети M30 і M31, за винятком їхніх боєголовок, ідентичні[3]. Станом на 1 грудня 2021 було виготовлено 50 тисяч ракет GMLRS[8], щорічне виробництво яких зараз перевищує 9 тисяч ракет. Кожна ракетна капсула містить 6 однакових ракет.
Актуальним станом на 2022 рік є виробництво виключно модифікацій A2.
Ракети M30 з 404 касетними бойовими елементами DPICM (удосконалені звичайні боєприпаси подвійного призначення) M101. Діапазон 15-84 км. З 2004 по 2009 рік було вироблено 3936, виробництво було припинено на користь M30A1[9]. Залишки ракет M30 було оновлено боєголовками M30A1 або M31A1[10].
Ракети M30A1 з альтернативною боєголовкою (AW або Alternative Warhead), являє собою осколковий снаряд з повітряним підривом на висоті близько 9 метрів для максимальної площі ефективного ураження[11]. Діапазон 15-84 км. Ракета GMLRS, яка замість уражаючих елементів вибухової дії M30 має приблизно 176 000 уражаючих не вибухових вольфрамових елементів зонального ураження (2 групи: 1 група — 16 000 діаметром 5,5 мм; 2 група — 160 000 діаметром 3,3 мм)[12]. Виробництво розпочато в 2015 році[9][10]. Ця боєголовка є кращою не лише тому, що не використовує касетні засоби ураження, але вона також переважає звичайний розривний снаряд: «Вибуховий снаряд має дуже велике ураження, оскільки він продукує великий вибух та великі шматки шрапнелі, але цей снаряд складається з маленьких кульок і охоплює набагато більшу площу.»[13].
Ракети M30A2 з альтернативною боєголовкою (AW) (Guided Multiple Launch Rocket System[14]). Діапазон 15-84 км. Покращений M30A1, має реактивний двигун стійкий до ураження вибухом або кулями (IMPS). Єдиний варіант M30, який виробляється з 2019 року[15].
XM31 — експериментальні керовані ракети з , успішне тестування яких у березні 2006 року передувало початку негайної конвертації M30 у M31 в армії США, завершення якої планувалося напркінці 2007 року[16].
Ракети М31 з 90 кілограмовою цільною осколково-фугасною бойовою частиною. Діапазон: 15-84 км. Надійшов у виробництво в 2005 році. Боєголовка виробляється компанією General Dynamics і містить 23 кг (51 фунт) фугасної речовини PBX-109[en] у сталевому вибухово-осколковому футлярі[17]. M31 — керовані ракети Guided (with) Unitary (warhead) MLRS з посиленою (унітарною) боєголовкою для застосування в міських та гірських умовах бойових дій. Подальші модифікації A1(2) мають можливість повітряного вибуху та, у модифікації A2, систему IMPS (від англ.Insensitive Munition Propulsion System, дослівно — рушійна система на основі технології нечутливих боєприпасів)
Ракети M31A1 з 90 кілограмовою цільною осколково-фугасною бойовою частиною. Діапазон 15-84 км. Покращена версія M31.
Ракети M31A2(GMLRS Unitary High Explosive (HE) Missile Pods[14]) з 90 кілограмовою цільною осколково-фугасною бойовою частиною. Діапазон: 15-84 км. Покращений варіант M31A1, має реактивний двигун стійкий до ураження вибухом або кулями (IMPS). Єдиний варіант M31, який виробляється з 2019 року.
Ракети M32 SMArt — німецька розробка GMLRS на основі M30 (відтак радіус дії такої 15-84 км) для MARS II, що містить у бойовій частині 4 начебто (точаться спори щодо чи то касетна чи високоточна зброя) касетних SMArt 155 та нове польотне ПЗ, що призначені для знищення бронетехніки[18]
SAGE 227F PARS (тур.Programlanabilir Ataletsel Roket Sistemi "програмована інерційна ракетна система") - керовані реактивні снаряди розробки компанії TUBITAK-SAGE, що розроблялись з 1996 року, мають діапазон дальності ураження від 15 до 45 км, та виготовлялись з наявних у вільному продажу компонентів без абияких змін. Станом на 2023 ця модифікація є останнім в часі снарядом розробки Туреччини, що був сумісний з MFOM[7].
ER GMLRS
Ракети ER GMLRS (англ.Extended Range Guided Multiple Launch Rocket System; укр.«Керована реактивна система залпового вогню підвищеної дальності») зі збільшеною у порівнянні з GMLRS дальністю до 150 км[19]. Ракети мають дещо збільшений двигун, нову конструкцію корпусу та хвостового оперення. Поставлятимуть їх унітарною або альтернативною бойовими частинами[20].
Перший успішний випробувальний політ ER GMLRS відбувся в березні 2021 року[21]. Lockheed Martin планує включити ER у свою лінійку продукції в 2023 фінансовому році та планує виробляти нові ракети на своєму заводі в Камдені. Повна готовність до використання запланована на 2025 рік[22].
У 2022 році Фінляндія стала першим іноземним замовником ER GMLRS[23]. Естонія також не змусила себе чекати щодо такого кроку[14].
Ракети M403 (Extended Range GMLRS (ER GMLRS) Alternative Warhead (AW) Missile Pods[14]) — керована ракета з уламковою бойовою частиною, повітряним підривом й відстанню ураження у 150 км.
Ракети XM404 (Extended Range GMLRS (ER GMLRS) Unitary Pods[14]) — керована ракета з унітарною бойовою частиною й відстанню ураження у 150 км.
GLSDB
GLSDB — варіант планерної бомби GBU-39, що запускається з наземних систем;
28 листопада 2022 року стало відомо про розгляд Пентагоном пропозиції Боїнга щодо реалізації можливості використання нового типу снарядів саме з HIMARS — т.з. GLSDB (від Ground Launched Small Diameter Bomb, дослівно — Бомба малого діаметра наземного запуску), або здатної маневрувати у межах аж до 360 градусів крилатої високоточної бомби з максимальною відстанню ураження у 150 км, що є симбіозом двигуна від M26 й бомби SDB I[24] з точністю влучання у 1 метр[25] та попередньо позиціонувалась для використання виключно з M270[26][27][28].
AFOM
Єдиним різновидом сімейства AFOM (від англ.ATACMS Family of munitions — «сімейство боєприпасів ATACMS») є ракета ATACMS та її численні модифікації.
ATACMS[29] (від Army Tactical Missile System, дослівно — Армійська тактична ракетна система) або JTACMS[30] (з 1982 до 1985 рік, від Joint Tactical Missile System, дослівно — Об'єднана тактична ракетна система) або TACMS[31] (від Tactical Missile System) — серія 610 мм ракети класу «земля-земля» (РСЗ) з дальністю стрільби до 300 км. Кожна ракетна капсула містить одну ракету ATACMS. Станом на 2022 рік на озброєнні американських військ залишаються лише M48, M57 і M57E1.
Балістична ракета малої дальності дії M39 (ATACMS BLOCK I) з інерційним наведенням. Ракета несе 950 протипіхотних і бронебійних (APAM) бомб M74. Діапазон: 25-165 км. З 1990 по 1997 рік було виготовлено 1650 M39, після чого виробництво було припинено на користь M39A1. Під час операції «Буря в пустелі» по іракських цілях було випущено 32 M39, а під час операції «Іракська свобода» було випущено ще 379 M39[32][33]. Решта ракет M39 модернізуються до ракет M57E1[34][35]. M39 єдиний варіант ATACMS, яким можуть стріляти всі варіанти M270 і M142.
Ракета M39A1 (ATACMS BLOCK IA) з GPS-наведенням. Ракета несе 300 бомб M74 APAM. Діапазон: 20-300 км. З 1997 по 2003 рік було виготовлено 610 M39A1. Під час операції «Іракська свобода» було випущено 74 M39A1[32][33]. Решта ракет M39A1 модернізуються до ракет M57E1[34][35]. M39A1 і всі пізніше представлені ракети ATACMS можуть використовуватися тільки з M270A1 (або його варіантами) і M142.
Ракета M48 (ATACMS Quick Reaction Unitary (QRU)) з GPS-наведенням. Ракета несе 227 кілограмову (500 фунтів) проникаючу осколково-фугасну боєголовку протикорабельної ракети HarpoonВМС США WDU-18/B. Діапазон: 70-300 км. 176 M48 було виготовлено між 2001 і 2004 роками, виробництво було припинено на користь M57. Під час операції «Іракська свобода» по іракських цілях було випущено 16 M48; ще 42 M48 були випущені під час операції «Нескорена свобода»[32][33]. Решта ракет M48 залишаються в арсеналі армії США та Корпусу морської піхоти США.
Ракета M57 (ATACMS TACMS 2000) з GPS-наведенням (Army Tactical Missile System (ATACMS) Missile Pods[14]). Ракета має таку ж боєголовку (WDU-18/B), що й M48. Діапазон: 70-300 км. З 2004 по 2013 рік було виготовлено 513 M57[32][33].
Ракета M57E1 (ракета модифікації ATACMS (MOD)) з GPS-наведенням. M57E1 — це позначення модернізованих M39 і M39A1 із заміненим двигуном, оновленим програмним і апаратним забезпеченням навігації та наведення, а також боєголовкою WDU-18/B замість бомб M74 APAM. M57E1 ATACMS MOD також містить датчик наближення для підриву у повітрі[34]. Виробництво почалося в 2017 році з початкового замовлення на 220 модернізованих M57E1[32][33]. Програму планується завершити в 2024 році з впровадженням ракети Precision Strike Missile (PrSM), яка замінить ракети ATACMS в арсеналі США
PrSM (від англ.Precision Strike Missile, дослівно — Високоточна ударна ракета) — це нова серія ракет з GPS-наведенням, яка почне замінювати ракети ATACMS у 2024 році. PrSM має нову боєголовку з зональним ефектом ураження і має радіус дії 60-499 км. Ракети PrSM можуть запускатися з M270A2 і M142, причому кожна ракетна капсула містить 2 ракети. Станом на 2022 рік PrSM перебувала на початковому етапі виробництва з низькими темпами, протягом року американським військовим постачається 110 ракет.
8 грудня 2023 року армія США оголосила про постачання першої партії ракет PrSM[36].
Перші офіційні згадки про неї датуються 2020 роком, втім саму програму розробки ракети, що до 2018 року мала назву LRPF (англ.Long Range Precision Fires дослівно — Точна стрільба на великі відстані), було затверджено 14 липня 2016 року й розпочато 31 березня 2017 року[37]. Станом на 2023 рік відомо, що ракета буде також протикорабельною з можливістю самостійного пошуку, супроводу та ураження надводної цілі, використовуючи систему наведення LBASM (англ.Land-Based Anti-Ship Missile дослівно — Протикорабельна ракета наземного базування)[38], що, у свою чергу, можуть вражати кораблі, що рухаються[39][40]
навчальний боєприпас на базі М26 з трьома баластними контейнерами та трьома контейнерами для димового маркування замість корисного вантажу суббоєприпасів.
Оскільки MFOM є ідеєю та терміном, що був запропонований та первинно використовувася виключно Lockheed Martin[2][42][43], цілком логічним є той факт, що станом на 2023 технікою, яка повноцінно підтримує використання озброєння MFOM є виключно техніка, що є виробленою самостійно компанією Lockheed Martin або в кооперації з нею або на ліцензованому нею виробництві компаній інших країн.[44][45][45].
Гусенична
M270 MLRS (1983) — первинна система для використання повного спектру озброєнь MFOM[42][46]
↑ абEngineering Director & Chief Engineer, Paul E. Turner. Precision Fires Rocket and Missile Systems(PDF). U.S. Army Precision Fires Rocket & Missile Systems Project Office. Процитовано 23 червня 2022.
↑ абColonel Joe Russo, CO 14 Marines (May 2018). Long-Range Precision Fires(PDF). Marine Corps Gazette: 40. Процитовано 22 червня 2022.
↑ абEngineering Director & Chief Engineer, Paul E. Turner. Precision Fires Rocket and Missile Systems(PDF). U.S. Army Precision Fires Rocket & Missile Systems Project Office. Процитовано 23 червня 2022.
↑ абColonel Joe Russo, CO 14 Marines (May 2018). Long-Range Precision Fires(PDF). Marine Corps Gazette: 40. Процитовано 22 червня 2022.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 11 вересня 2017. Процитовано 11 вересня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ абвгдEngineering Director & Chief Engineer, Paul E. Turner. Precision Fires Rocket and Missile Systems(PDF). U.S. Army Precision Fires Rocket & Missile Systems Project Office. Процитовано 23 червня 2022.
↑ абвгдColonel Joe Russo, CO 14 Marines (May 2018). Long-Range Precision Fires(PDF). Marine Corps Gazette: 40. Процитовано 22 червня 2022.
↑ абвгАрхівована копія. Архів оригіналу за 22 липня 2023. Процитовано 22 липня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
