Ніколас ван Вейк
Ніколас ван Вейк (нід. Nicolaas van Wijk, 4 жовтня 1880, Дельден — 25 березня 1941, Лейден) — нідерландський філолог-славіст, балканіст. БіографіяЗакінчив 1900 Амстердамський університет, удосконалював свої знання у Лейденському та Московському університетах. З 1913 — професор Лейденського університету. Наукова діяльністьПрацював у галузі історії слов'янської писемності, фонетики, фонології, акцентології, міждіалектних контактів, старослов'янської мови, балто-слов'янських мовних стосунків. Автор монографій:
У статті «До питання про східнословацьку мову» (1931) розглядає східнословацько-українські зв'язки. У розвідках «Германські етимології» (1909, німецькою мовою), «Про церковнослов'янський прийменник за з родовим відмінком» (1928, рос. мовою) подає українські паралелі. Написав рецензію на працю Степана Смаль-Стоцького «Розвиток поглядів про сім'ю слов'янських мов та їх взаємне споріднення» (1926). Вейку належить стаття про українську мову в нідерландській енциклопедії «Winkler Prins». Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia