Ніколя Далейрак: літографія, намальована Сесаріном де С., вигравірувана Л. К. Руоттом (1801)
Ніколя д'Алейрак (фр.Nicolas d'Alayrac) народився в містечку Мюре на південному заході Франції. Вивчився на адвоката, але відмовився від юридичної кар'єри та повністю віддався своїй пристрасті до музики. Старанно навчався гри на скрипці; багато перейняв у Ґретрі та Ланглі.
Написав понад шістдесят опер, які були досить успішні в Парижі та Німеччині[4][5]. Деякі із творів Н. Далейрака виконувалися на сценах Імператорських театрів Російської імперії[6].
Найбільш відомі опери — "Нина, або Божевільна від кохання" (1786), "Рауль де Креккі" (1789), "Будинок продається" (1800), "Ґюлістан" (1805). Після Великої французької революції він змінив своє прізвище з аристократичною d'Aleyrac на Dalayrac. Революційні події надихнули його створення безлічі творів, які стали дуже популярні у народі; його пісні співали на вулицях Парижа. Далейрак написав низку опер на навіяні революцією сюжети («Камілла чи Підземелля» (1791), «Взяття Тулона» (1794) та інші), а також пісні («Ода Верховній суті», «Ранок 14 липня», «Пісня гармат» та інші). Далейрак — один із перших французьких композиторів, які писали струнні квартети[7].
