Обговорення:Хронічне обструктивне захворювання легень
Більше контентуБільше контенту ви можете додати з EN Wikpedia, переклад перекладачів без кордонів. <!-Визначення і симптоми -> Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), також відоме як хронічна обструктивна хвороба легень (ХОХЛ), і хронічна обструктивна хвороба дихальних шляхів (ХОХДШ), зокрема, є одним з видів обструктивної хвороби легень, що характеризується хронічним недостатнім проходженням повітря. -> Цей стан, як правило, погіршується з плином часу. Основні симптоми включають задишку, кашель і появу [[мокротиння].[1] Більшість людей із хронічним бронхітом страждають на ХОЗЛ.[2] <!-Причина та діагностика-> Тютюнопаління є найбільш частою причиною ХОЗЛ, наряду з іншими факторами, такими як забруднення повітря і генетика, що відіграють меншу роль.[3] В країнах, що розвиваються, одними із найбільш поширених джерел забруднення повітря є недостатня вентиляція відкритого вогню, що використовується для приготування їжі та опалення. Тривала дія цих подразників викликає запальну реакцію в легенях, що призводить до звуження дрібних дихальних шляхах і розпаду легеневої тканини, що називається емфізема.[4] Діагноз грунтується на недостатньому проходженні повітряного потоку, який оцінюється за допомогою дослідження функції легень.[5] На відміну від астми, зниження повітряного потоку не можна суттєво поліпшити прийомом ліків. ХОЗЛ може бути попереджено шляхом зменшення впливу відомих причин. Це включає в себе заходи із зниження показників паління й поліпшення якості повітря в приміщенні і на відкритому повітрі. Лікування ХОЗЛ включають: відмова від паління, вакцинації, реабілітацію, і часто інгаляційні бронхолітичні засоби та стероїди. Дехто може отримати користь від довгострокової кисневої терапії або трансплантації легенів.[4] Для хворих, у яких бувають періоди різкого погіршення, може знадобитися більш широке використання ліків і госпіталізації. У всьому світі на ХОЗЛ хворіє 329 мільйонів чоловік, або близько 5% населення. У 2012 році вона була третьою за значимістю причиною смерті, яка призвела до смерті більше 3 мільйонів людей .[6] Число померлих, за прогнозами, збільшиться за рахунок більш високих рівнів куріння і старіння населення в багатьох країнах.[7] Це призвело до оцінок економічної витрат у розмірі 2,1 трлн доларів США у 2010 році.[8]
Ознаки та симптомиНайбільш поширеними симптомами ХОЗЛ є виділення мокротиння, задишка і продуктивний кашель.[9] Ці симптоми присутні протягом тривалого періоду часу[2] і, як правило, погіршуються із плином часу.[4] Неясно, чи існують різні види ХОЗЛ.[3] У той час, як її раніше поділяли на емфізему і хронічний бронхіт, емфізема — це тільки опис змін у легенях, а не сама хвороба, а хронічний бронхіт —просто дескриптор симптомів, які можуть трапитися, а можуть і не трапитися при ХОЗЛ.[1] КашельХронічний кашель є, як правило, першим симптомом, що виникає. Коли він триває більше трьох місяців на рік протягом більше двох років, в поєднанні з виділенням мокроти і без іншого пояснення, це є за визначенням хронічного бронхіту. Ця патологія може виникнути до того, як ХОЗЛ повністю розвинеться. Кількість виробленого мокротиння може змінюватися час від часу. У деяких випадках кашель може бути відсутнім або виникає лише зрідка і може бути непродуктивним. Деякі хворі на ХОЗЛ пов'язують симптоми з "кашлем курця". Мокротиння проковтують або спльовують, зазвичай залежно від соціальних і культурних чинників. Енергійний кашель може привести до перелому ребер або короткочасної втрати свідомості. У хворих на ХОЗЛ часто в анамнезі є "застуда", що тривала довгий час.[9] ЗадишкаЗадишка часто є симптомом, який найбільше турбує людей.[10] Вона зазвичай описується як "утруднене дихання", "задишка" або "неможливість отримати достатньо повітря".[11] Різні терміни, однак, можуть використовуватися в різних культурах. [9] Зазвичай задишка погіршується при фізичному навантаженні, триває довше і погіршується з плином часу. [9] На пізніх стадіях вона трапляється під час відпочинку і може бути завжди присутньою.[12][13] Вона викликає як тривожність, так і низьку якість життя у хворих на ХОЗЛ.[9] Багато людей з більш пізньою стадією ХОЗЛ дихають через стиснуті губи, і це може полегшити задишку у деяких хворих.[14][15]
Інші особливостіПри ХОЗЛ видихання може зайняти більше часу, ніж вдихання.[16] Може відчуватися біль у грудях,[9] але це трапляється нечасто і може бути викликане іншою проблемою.[10] У хворих із утрудненим проходженням повітряного потоку можуть бути хрипи або приглушений вхід повітря під час обстеження грудної клітини за допомогою стетоскопу.[16] Бочкоподібна грудна клітка є характерною ознакою ХОЗЛ, але зустрічається порівняно рідко.[16] Поза триножника може виникати у міру розвитку хвороби. [2] ХОЗЛ на пізній стадії призводить до високого тиску на артерії легенів, що напружує правий шлуночок серця.[4][17][18] Ця ситуація називається легеневе серце, і призводить до таких симптомів, як набряки ніг[9] і вирячені вени шиї.[4] ХОЗЛ є більш поширеною причиною легеневого серця, ніж будь-яка інша хвороба легенів.[17] Легеневе серце з’являється дедалі рідше після того, як почалося використання додаткового кисню.[2] ХОЗЛ часто трапляється разом із рядом інших патологій, з якими вона частково поділяє фактори ризику.[3] Ці патології включають в себе: ішемічну хворобу серця, високий кров'яний тиск, цукровий діабет, втрату м'язової маси, остеопороз, рак легенів, тривожний розлад і депресію.[3] В людей з важкою формою захворювання часто виникає постійне відчуття втоми. [9] симптом барабанних паличок не є специфічним для ХОЗЛ, і його наявність має змусити провести обстеження на предмет раку легенів.[19] ЗагостренняЗагострення ХОЗЛ визначається за збільшенням задишки, збільшенням кількості мокротиння, зміною кольору мокротиння з прозорого на зелений або жовтий, або погіршення кашлю у хворих на ХОЗЛ.[16] Це загострення може проявлятися у вигляді таких симптомів: пришвидшене дихання, наприклад прискорене дихання, прискорений ритм серця, пітливість, активне використання шийних м'язів, посиніння шкіри, і сплутаність мислення або агресивна поведінка при дуже важкому загостренні.[16][20] Вологі хрипи також можна почути у легенях при обстеженні зі стетоскопом.[21] ПричинаОсновною причиною розвитку ХОЗЛ є тютюновий дим; в деяких країнах її викликають професійні впливи і забруднення від відкритого вогню в приміщеннях.[1] Як правило, ці впливи повинні діяти протягом декількох десятиліть до появи симптомів.[1] Генетика людини також впливає на ризик.[1] Паління Відсоток чоловіків, що палили тютюн станом на кінець 1990-х — початок 2000х років. Зверніть увагу на те, що шкали, які використовуються для жінок і для чоловіків, різняться між собою.[22]  Основним фактором ризику розвитку ХОЗЛ у всьому світі є паління тютюну.[1] З тих, хто палить, близько 20% страждають на ХОЗЛ,[23] а з тих, хто все життя палив, близько половини страждають на ХОЗЛ.[24] У США і Великобританії серед хворих на ХОЗЛ 80-95% є або активними курцями або раніше курили.[23][25][26] Вірогідність розвитку ХОЗЛ збільшується із кількістю викурених цигарок.[27] Крім того, жінки більш сприйнятливі до шкідливого впливу диму, ніж чоловіки.[26] У некурящих пасивне куріння є причиною близько 20% випадків.[25] Інші види з диму, наприклад марихуана, сигари і пар, також становлять небезпеку.[1] Жінки, які курять під час вагітності, можуть збільшити ризик ХОЗЛ у своєї дитини.[1]
Забруднення повітряПогана вентиляція при приготуванні їжі на відкритому вогню, часто на вугіллі або біопаливі, як-от дерево і гній, призводить до забруднення повітря всередині приміщень і є однією з найбільш поширених причин ХОЗЛ в країнах, що розвиваються.[28] Відкритий вогонь використовують для приготування їжі та опалення майже 3 мільярди людей, серед них більшої шкоди здоров'я зазнають жінки у зв'язку з більшим впливом.[1][28] Відкритий вогонь використовується в якості основного джерела енергії в 80% будинків в Індії, Китаї та в африканських країнах на південь від Сахари.[29] Люди, які живуть у великих містах, мають вищий рівень ХОЗЛ в порівнянні з людьми, які живуть у сільській місцевості.[30] Хоча міське забруднення повітря є чинником, що сприяє загостренням, його загальна роль в якості причини ХОЗЛ неясна. [1] Райони з поганою якістю атмосферного повітря, в тому числі, через вихлопні гази, як правило, мають більш високі показники ХОЗЛ.[29] Загальний ефект у порівнянні з палінням, однак, є невеликим, за оцінками.[1] Професійний впливІнтенсивний і тривалий вплив на робочих місцях пилу, хімічних речовин і газів збільшує ризик виникнення ХОЗЛ у курящих і некурящих.[31] Вплив на робочому місці, як вважають, є причиною в 10-20% випадків.[32] У Сполучених Штатах вважають, що цей чинник пов'язаний з більш ніж 30% випадків серед тих, хто ніколи не палив і, ймовірно, представляє більший ризик в країнах без належних нормативів у сфері охорони праці.[1] Ряд підприємств і джерел були причетні, в тому числі[29], до сильного запилення у таких галузях, як видобуток вугілля, видобуток золота, і текстильно-бавовняна промисловість, професіях, пов'язаним із використанням кадмію, ізоцианатів, і димом від зварювання.[31] Робота в сільському господарстві також пов’язана із ризиком.[29] В деяких професіях ризики були оцінені як еквівалентна від півтора до двох пачок сигарет на день.[33] Влив пилу кремнію може також привести до ХОЗЛ, при цьому ризик не пов'язаний із ризиком виникнення силікозу.[34] Негативні наслідки впливу пилу і впливу сигаретного диму можуть накопичуватися і навіть більше, ніж накопичуватися.[33] ГенетикаГенетика відіграє певну роль у розвитку ХОЗЛ.[1] Ця хвороба частіше зустрічається серед родичів хворих на ХОЗЛ, які курять, ніж серед курців, що не є родичами.[1] На даний час існує лише один явно успадкований фактор ризику — це дефіцит альфа-1-антитрипсину (AAT).[35] Цей ризик особливо високий у випадку, якщо людина з дефіцитом альфа-1-антитрипсину також курить.[35] Це є причиною близько 1-5% випадків захворювання[35][36], і ця хвороба також виникає приблизно у 3-4 чоловік на 10 000.[2] Досліджуються також інші генетичні фактори,[35] яких, ймовірно, буде багато.[29]
ІншіРяд інших факторів менш тісно пов'язаний із ХОЗЛ. Ризик зростає у бідних, хоча не ясно, чи це пов'язано з бідністю як такою, чи з іншими факторами ризику, пов'язаними з бідністю, такими як забруднення повітря і недоїдання.[1] Існують попередні докази того, що хворі на астму і гиперреактивність дихальних шляхів підпадають під вищий ризик ХОЗЛ.[1] Чинники народження, такі як низька вага при народженні, можуть також грати певну роль, як і ряд інфекційних захворювань, включаючи ВІЛ/СНІД і туберкульоз. [1] Респіраторні інфекції, наприклад, пневмонія, вірогідно, не збільшують ризик ХОЗЛ, принаймні, у дорослих.[2] ЗагостренняЗагострення (раптове погіршення симптомів)[37] зазвичай викликані інфекцією або забруднювачами навколишнього середовища, а іноді й іншими чинниками, такими як неправильне використання медичних препаратів.[38] Інфекції, вочевидь, є причиною від 50 до 75% випадків захворювання,[38][39] при цьому на бактерії припадає 25% випадків, на віруси - 25%, а разом вони викликають 25% випадків.[40] Забруднювачі навколишнього середовища включають погану якість повітря як у приміщенні, так і на відкритому повітрі.[38] Вплив диму від активного і пасивного паління підвищує ризик.[29] Холодна температура може також відігравати певну роль: загострення хвороби відбуваються частіше в зимовий час.[41] Хворі з більш тяжким основним захворюванням мають більш часті загострення: при легкій формі захворювання - 1,8 на рік, при помірній формі – від 2 до 3 раз на рік, і при важкій формі 3,4 рази на рік.[42] Хворі із багатьма загостреннями мають більшу швидкість погіршення функції легенів.[43] Легенева емболія (згустки крові в легенях) може погіршити симптоми у пацієнтів з вже існуючою ХОЗЛ.[3] Патофізіологія ХОЗЛ є одним із видів обструктивної хвороби легень, при якій мають місце хронічний неповністю оборотний недостатній потік повітря (обмеження швидкості повітряного потоку) і неможливість видихнути повністю (затримка повітря).[3] Недостатній потік повітря є результатом пробою легеневої тканини (відомий як емфізема) і захворювання малих дихальних шляхів, відоме як обструктивний бронхіоліт. Розмір внеску у захворювання цих двох факторів різняться у різних людей.[1] Тяжке пошкодження малих дихальних шляхів може привести до утворення великих повітряних кишень, відомих як булли, що замінюють легеневу тканину. Ця форма захворювання називається бульозною емфіземою.[44]  ХОЗЛ розвивається як значна і хронічна запальна реакція на інгаляційні подразники.[1] Хронічні бактеріальні інфекції можуть також погіршити цей запальний стан. [43] Задіяні запальні клітини включають нейтрофільні гранулоцити и і з макрофаги, два типи білих кров'яних клітин. У курців додатково задіяні Т-клітини - лімфоцити, а у деяких хворих на ХОЗЛ еозинофіли задіяні так само, як при астмі. Частково такий клітинний відгук викликають медіатори запалення, такі як хемотаксичні фактори. Інші процеси, пов'язані з ураженням легень, включають окислювальний стрес, викликаний високими концентраціями вільних радикалів в тютюновому димі, що виробляються запальними клітинами, і пробоєм сполучної тканини легеньпротеазами, що недостатньо інгібуются інгібіторами протеази. Руйнування сполучної тканини легень призводить до емфіземи, яка в свою чергу сприяє недостатньому повітряному потоку і, нарешті, недостатній абсорбції і виходу дихальних газів.[1] Загальна атрофія м'язів, що часто відбувається при ХОЗЛ, може бути частково обумовлена медіаторами запалення, що їх легені виділяють у кров.[1] Звуження дихальних шляхів відбувається через запалення і рубцювання всередині них. Це викликає неможливість видихнути повністю. Найбільше зменшення повітряного потоку відбувається при видиханні, коли тиск у грудях давить на дихальні шляхи.[45] Це може привести до того, що більше повітря з попереднього подиху залишається в легенях під час наступного подиху, що призводить до збільшення загального обсягу повітря в легені в будь-який момент часу, процес, що називається гіпервентиляція або захоплення повітря.[45][46] Гіпервентиляція під час фізичних вправ пов'язана з задишкою при ХОЗЛ, оскільки вдихання, коли легені вже частково наповнені, викликає дискомфорт.[47] У деяких хворих є також певною мірою гіперчутливість дихальних шляхів на подразники, подібні тим, що мають місце при астмі.[2] Низький рівень кисню і, в кінцевому рахунку, високий рівень вуглекислого газу в крові може статися через поганий газообмін за рахунок недостатньої вентиляції через обструкцію дихальних шляхів, гіпервентиляцію і зменшене бажання дихати.[1] Під час загострень, запалення дихальних шляхів також збільшується, що призводить до збільшення гіпервентиляції, зменшення видиху повітря і погіршення газообміну. Це також може привести до недостатньої вентиляції і, в кінцевому рахунку, до низького рівню кисню в крові.[4] Низький рівень кисню, якщо він присутній протягом тривалого періоду, може привести дозвуження артерій в легенях , в той час як емфізема призводить до руйнування капілярів у легенях. Обидві ці зміни призводять до підвищення артеріального тиску в легеневій артерії, що може викликати появу легеневого серця.[1] Діагностика Діагноз ХОЗЛ слід розглядати в осіб віком від 35 до 40 років, в яких має місце задишка, хронічний кашель, виділення мокротиння або часта зимова застуда і вплив факторів ризику для хвороби в анамнезі.[9][10] Спірометрія потім використовується для підтвердження діагнозу.[9][48]name=Qas2011/> СпірометріяСпірометрія вимірює ступінь наявної обструкції й, як правило, здійснюється після використання бронходилататора, - ліків для відкриття дихальних шляхів.[48] Дві основні складові вимірюються для вироблення діагнозу: обсяг форсованого видиху за одну секунду (FEV1), що є найбільшим об'ємом повітря, який людина може видихнути в першу секунду дихання, і форсована життєва ємкість (FVC), яка представляє собою найбільший об'єм повітря, що його людина може видихнути за один великий видих.[49] При нормальному диханні 75-80% FVC виходить у першу секунду [49] і співвідношення FEV1/FVC менш ніж на 70% у хворого з симптомами ХОЗЛ вказує, що ця людина має це захворювання.[48] На основі цих вимірів, спірометрія може призвести до надмірної діагностики ХОЗЛ у літніх людей.[48] Національний інститут якості клінічного обслуговування встановив додаткові критерії, за якими FEV1 має бути менше 80% від належного.[10] Докази використання спірометрії серед пацієнтів без симптомів задля профілактичного діагностування викликає сумнів, і тому на даний час не рекомендується.[9][48] Максимальна швидкість видиху, показник, що часто використовується при астмі, не є достатнім для діагностики ХОЗЛ.[10]
Тяжкість
Для визначення того, як ХОЗЛ впливає на ту чи іншу людину, існує декілька методів.[9] Модифікований опитувальний Британської ради медичних досліджень (mMRC) або тест оцінювання ХОЗЛ (CAT) є простими опитуваннями, що можуть використовуватися для визначення важкості симптомів.[9] Результати за САТ обраховуються за шкалою від 0 до 40; чим вищий результат, тим тяжчий ступінь захворювання.[50] Спірометрія може допомогти визначити серйозність обмеження повітряного потоку.[9] Зазвичай вона базується на FEV1, що є відсотком від передбачуваної норми для особи того самого віку, статі, зросту і ваги.[9] Як американські, так і європейські настанови рекомендують частково базувати рекомендації до лікування на результатах FEV1.[48] Настанови GOLD пропонують розподіляти людей на чотири категорії, залежно від оцінки симптомів та обмеження повітряного потоку.[9] Слід також брати до уваги втрату ваги, слабкість м’язів та наявність інших захворювань. ref name=GOLD2013Chp2/> Інши види тестуванняРентгеноскопія грудної клітини та повний аналіз крові можуть стати в нагоді, щоб виключити інші хвороби під час діагностики.[51] Характерними ознаками ХОЗЛ на рентгенівському зображенні є надто розширені легені, сплощена діафрагма, збільшений загрудинний повітряний простір, а також пухирці, що допомагають виключити інші хвороби легень, такі як пневмонія, набряк легень та пневмоторакс.[52] Відскановане зображення високої роздільної здатності, отримане за допомогою комп’ютерної томографії, може показати розповсюдження емфіземи по легенях, а також допоможе виключити інші хвороби легень.[2] Та крім випадків, коли планується хірургічне втручання, ці результати рідко впливають на догляд за пацієнтом.[2] Газовий аналіз артеріальної крові використовується для визначення потреби в кисні; він рекомендується для пацієнтів із FEV1 менше, ніж 35% від передбачуваного, пацієнтів із периферійним кисневим насиченням менше 92%, а також із симптомами застійної серцевої недостатності.[9] У тих країнах, де розповсюдженим є дефіцит альфа-1 антитріпсину, слід перевірити його рівень у пацієнтах із ХОЗЛ (особливо віком до 45 років та з емфіземою, що ушкодила нижні частини легень).[9]
Диференційна діагностикаХОЗЛ слід відрізняти від інших причин задишки, таких як застійна серцева недостатність, легенева емболія, пневмонія та пневмоторакс. Багато пацієнтів із ХОЗЛ помилково вважають, що мають астму.[16] Різниця між астмою та ХОЗЛ полягає у симптомах, наявності звички до куріння та її інтенсивності, а також можливості відновлення повітряного потоку при використанні бронхолітичних засобів під час спірометрії.[53] Туберкульоз може проявлятися хронічним кашлем, тому його наявність слід перевіряти в регіонах підвищеної розповсюдженості.[9] Менш розповсюджені хвороби із подібними симптомами включають бронхолегеневу дисплазію та облітеруючий бронхіоліт.[51] Під час хронічного бронхіту повітряний потік залишається нормальним, тому його не відносять до ХОЗЛ.[2] ПрофілактикаБільшість випадків ХОЗЛ можна потенційно попередити, зменшуючи контакт із димом та покращуючи якість повітря.[29] Щорічне протигрипозне щеплення для пацієнтів із ХОЗЛ зменшує кількість загострень, госпіталізацій та смертей.[54][55] Корисною також може бутипневмококова вакцинаціяref name=Mackay2012/> Припинення курінняУтримання від того, щоб почати курити — ось ключовий аспект профілактики ХОЗЛ.[56] Політика урядів, установ із охорони здоров’я та організацій із боротьби проти куріння може зменшити кількість курців, переконуючи людей не починати та заохочуючи їх кидати.[57] Заборона куріння у громадських місцях та на роботі є важливим заходом із зменшення контакту зі вторинним димом, і хоча вже у багатьох місцях така заборона діє, рекомендується і далі збільшувати кількість таких місць.[29] Для курців припинення куріння є єдиним способом уповільнити прогресування ХОЗЛ.[58] Навіть на пізній стадії захворювання відмова від куріння може зменшити швидкість погіршення функціонування легень та затримати настання інвалідності і смерті.[59] Припинення куріння починається з рішення кинути, за яким слідує спроба відмовитися. Часто перед досягненням довгострокового утримання потрібно декілька спроб.[57] Спроби протягом 5 років приводять до успіху 40% людей.[60] Деякі курці можуть досягти довгострокового утримання лише за допомогою сили волі. Однак тютюн викликає дуже сильне звикання,[61] тому багатьом курцям потрібна додаткова підтримка. Шанси кинути курити збільшуються при використанні соціальної підтримки, залучення до програми припинення куріння, а також прийняття ліків, таких як нікотинозамінна терапія, бупропіон або вареніциклін.[57][60] Захворювання на робочому місціДля зменшення вірогідності розвитку ХОЗЛ у тих, хто працює в галузях високого ризику — як-от вугледобування, будівництво та кладка каменю — було розроблено низку заходів.[29] Серед них: запровадження офіційної політики профілактики,[29] проведення тренінгів для працівників і керівництва щодо ризиків, заохочення відмови від куріння, перевірка працівників на предмет перших симптомів ХОЗЛ, використання респіраторів та контроль утворення пилу.[62][63] Ефективно контролювати пил можна шляхом покращення вентиляції, використання водних спреїв та технологій видобування, які зводять до мінімуму утворення пилу.[64] Якщо у працівника розвивається ХОЗЛ, подальшого ушкодження легень можна уникнути, нейтралізувавши постійний контакт із пилом — наприклад, змінивши його робочі обов’язки.[65] Забруднення повітряЯкість повітря як у приміщеннях, так і на вулиці, можна покращити для попередження ХОЗЛ або уповільнення прогресування існуючої хвороби.[29] Це можна зробити, запровадивши офіційну політику, а також заохочуючи культурні зміни та особисте залучення.[66] Багато розвинених країн успішно підвищили якість зовнішнього повітря за допомогою запровадження відповідних норм. Завдяки цьому функціонування легень у широких кіл населення покращилося.ref name=Piro2012/> Пацієнти з ХОЗЛ можуть відчувати менше симптомів, якщо не виходитимуть на вулицю в ті дні, коли якість повітря там погана.[4] Ключовим заходом є зменшення контакту з димом від палива, що використовується для приготування їжі та обігріву приміщень.[66] Печі належної якості можуть покращити якість повітря у будівлях на 85%.[29] --> Використання альтернативних джерел енергії, таких як сонячні кухні та електричний обігрів, є ефективним, так само як і використання керосину або вугілля замість біомаси.[29] ДоглядВідомого способу лікування ХОЗЛ невідомо, але можна полегшити симптоми та уповільнити його прогресування.[56] Основні цілі догляду — зменшити фактори ризику, стабілізувати ХОЗЛ, попередити та лікувати загострення, а також лікувати супутні хвороби.[4] Єдині заходи, що справді зменшують смертність, — це припинення куріння та додатковий кисень.[67] Припинення куріння зменшує ризик смертності на 18%.ref name=Lancet2012/> Серед інших рекомендацій: протигрипозне щеплення щороку, пневмококова вакцинація кожні 5 років, зменшення контакту з забрудненим зовнішнім повітрям.ref name=Lancet2012/> Для пацієнтів із важким ступенем хвороби симптоми може полегшити паліативний догляд, при якому морфій зменшує відчуття задишки.[68] Для підтримки дихання може використовуватися неінвазивна вентиляція.[68] Фізичні вправиЛегенева реабілітація — це програма з фізичних вправ, медичного догляду та консультування, що проводиться з метою допомоги хворому.[69] Пацієнтам із нещодавніми загостреннями легенева реабілітація покращує загальну якість життя та здатність до фізичної діяльності, а також зменшує рівень смертності.[70] Крім того, програма збільшує відчуття контролю людини над своєю хворобою та емоціями.[71] Дихальні вправи самі по собі мають лише обмежений вплив.[15] На симптоми, ступінь інвалідності та прогноз ХОЗЛ може вплинути недостатня або надмірна вага. Пацієнти з ХОЗЛ і недостатньою вагою можуть зміцнити дихальні м’язи, збільшивши кількість споживаних калорій.[4] У комбінації з регулярними фізичними вправами або програмою легеневої реабілітації це може полегшити симптоми ХОЗЛ. Додаткове харчування може стати в нагоді й для тих, хто недоїдає.[72] Бронхолітичні засобиБронхолітичні засоби є основними ліками, що використовуються через інгалятори[3] і загалом мають дуже невелику користь.[73] Існує два основні види: β2 агоністи та антихолінергіки; обидва існують у формах, що мають довготермінову та короткотермінову дію. Вони зменшують задишку, хрипіння та дають змогу займатися фізичними вправами, завдяки чому покращується якість життя.[74] Поки незрозуміло, чи впливають вони на прогресування самої хвороби.[3]
Існує декілька короткострокових β2 агоністів, включно із салбутамолом (Вентоліном) та тербуталіном.[77] Вони трохи полегшують симптоми на чотири-шість годин.[77] β2 агоністи довгострокової дії, такі як салметерол та формотерол, часто використовуються в якості терапії підтримки. Деякі вважають, що переваги від них обмежені,[78] однак інші розглядають докази таких переваг як підтверджені. ref>Spencer, S; Karner, C; Cates, CJ; Evans, DJ (Dec 7, 2011). Spencer, Sally (ред.). Inhaled corticosteroids versus long-acting beta(2)-agonists for chronic obstructive pulmonary disease. The Cochrane database of systematic reviews (12): CD007033. doi:10.1002/14651858.CD007033.pub3. PMID 22161409.</ref>[79] Довгостроковий прийом цих ліків пацієнтами з ХОЗЛ є безпечним[80]; побічні ефекти включають тремтіння та серцебиття.[3] При використанні зі стероїдами в інгаляціях вони збільшують ризик пневмонії.[3] У той час як стероїди та бета-агоністи довгострокової дії можуть діяти краще при одночасному прийомі,ref name=Cave2011/> незрозуміло, чи варта ця незначна перевага більшого ризику.[81] При ХОЗЛ використовуються два основні види холінергіків: іпратропій та [[тіотропій]. Іпратропій є речовиною короткострокової дії, у той час як тіотропій має довгий строк дії. Тіотропій пов’язують із зменшенням кількості ускладнень та покращеною якістю життя,[82]; у цьому аспекті він кращий, ніж іпратропій.[83] Він не впливає на смертність чи загальний рівень госпіталізації.[84] Антихолінергіки можуть викликати сухість у роті та неприємні симптомі в сечовому тракті.[3] Вони також пов’язані зі збільшеним ризиком сердечних захворювань та інсульту.[85][86] Аклідіній, ще один медичний засіб довгострокової дії, який з’явився на ринку в 2012 році, використовується як альтернатива тіотропію.[87][88] КортикостероїдиКортикостероїди зазвичай використовуються для інгаляцій, але можуть також бути і в пігулках для лікування та профілактики гострих ускладнень. Хоча кортикостероїди в інгаляціях не показали позитивного впливу на пацієнтів із легкою формою ХОЗЛ, вони зменшують інтенсивність ускладнень у пацієнтів із помірною або важкою формою хвороби.[89] При використанні в комбінації з бета-агоністами вони зменшують смертність більше, ніж бета-агоністи довгострокової дії чи кортикостероїди окремо.[90] Самі по собі вони не впливають на загальний рівень смертності протягом одного року та пов’язані зі збільшенням кількості випадків пневмонії.[67] Незрозуміло, чи впливають вони на прогресування самої хвороби.[3] Довгострокове лікування стероїдними пігулками також пов’язують із значними побічними ефектами..[77] Інші медичні засобиАнтибіотики довгострокового вживання, особливо з класу макролідів — наприклад, еритроміцин, — зменшують частоту ускладнень у пацієнтів, які зазвичай мають два або більше ускладнень на рік. ref name=Mammen2012>Mammen MJ, Sethi S (2012). Macrolide therapy for the prevention of acute exacerbations in chronic obstructive pulmonary disease. Pol. Arch. Med. Wewn. 122 (1–2): 54—9. PMID 22353707.</ref>[91] Ця практика може бути фінансово ефективною для певних країн світу.[92] Аргументи проти їхнього використання включають розвиток резистентності до антибіотиків та проблеми зі слухом при вживанні азітроміцину.[91] Метилксантини, такі як теофілін, зазвичай роблять більше шкоди, ніж користі, і тому не рекомендуються,[93] але можуть використовуватись як другорядна діюча речовина для пацієнтів, яким не допомагають інші засоби.[4] Муколітики можуть бути корисними для деяких пацієнтів, що страждають від дуже густого слизу, але зазвичай не потрібні.[54] Вживання ліків від кашлю не рекомендується.[77] КисеньДодатковий кисень рекомендовано для пацієнтів із низьким рівнем кисню в стані спокою (парціальний тиск кисню менше 50–55 РаО2 або з кисневим насиченням менше 88%).[77][94] У цій групі пацієнтів він зменшує ризик серцевого нападу і смерті при використанні протягом 15 годин на день[77][94] і може покращити здатність до виконання фізичних вправ.[95] Для пацієнтів із нормальним або трохи зниженим рівнем кисню додатковий кисень може полегшити задишку.[96] Якщо отримувачі кисневої терапії продовжують курити, користі від неї дуже мало і, крім того, існує ризик пожежі.[97] У цій ситуації деякі джерела рекомендують не вдаватися до такого способу лікування.[98] Під час гострих ускладнень кисневої терапії потребує багато пацієнтів; використання високих концентрацій кисню без урахування рівня насиченості організму пацієнта киснем може призвести до підвищення рівня вуглекислого газу та погіршення самопочуття.[99][100] Для пацієнтів із високим ризиком збільшення рівня вуглекислого газу рекомендується 88–92% насичення киснем, а для тих, у кого цього ризику немає — 94-98%.[100] Хірургічне втручанняПацієнтам із дуже важкою формою захворювання часом допомагає хірургічне втручання, яке може включати трансплантацію легень або хірургічне зменшення об’єму легень.[3] Під час хірургічного зменшення об’єму легень видаляються їхні частини, найбільш уражені емфіземою, завдяки чому відносно неушкоджена решта може розширитися і працювати краще.[77] У випадку дуже важкої форми ХОЗЛ може здійснюватися трансплантація легень, особливо для молодих пацієнтів.[77] УскладненняГострі ускладнення зазвичай лікують шляхом частішого використання бронхолітичних засобів короткострокової дії.[3] Найбільше використовується комбінація короткострокових бета-агоністів в інгаляціях та антихолінергіків.[37] Ці ліки можна приймати через інгалятор відмірених доз із фіксатором або через розпилювач; обидва пристрої є однаково ефективними.[37] Розпилення може бути легшим для тих, хто почувається гірше.[37] Пероральні кортикостероїди покращують шанси на одужання і зменшують загальну тривалість симптомів.[3][37] Для пацієнтів із важкими ускладненнями антибіотики покращують наслідки хвороби.[101] Можна використовувати цілу низку різних антибіотиків: амоксицилін, доксицилін або азитроміцин; незрозуміло, чи якийсь із них є кращим за інші.[54] Для пацієнтів із менш важкими формами хвороби чітких доказів щодо переваг певного засобу немає.[101] Неінвазивна вентиляція позитивним тиском для пацієнтів із гострим підвищенням рівнів CO2 (розлад дихання типу 2) зменшує вірогідність смерті від розладу або потреби в інтенсивному медичному догляді з метою проведення механічної вентиляції.[3] Крім того, теофілін може вплинути на тих пацієнтів, які не реагують на інші засоби.[3] Госпіталізації вимагають менш ніж 20% ускладнень.[37] Для пацієнтів без ацидозу внаслідок розладу дихання домашній догляд («лікарня вдома») може в деяких випадках допомогти уникнути госпіталізації.[37][102] Прогноз
ХОЗЛ зазвичай поступово погіршується з часом і врешті-решт може призвести до смерті. За розрахунками, 3% усіх випадків інвалідності пов’язані з ХОЗЛ.[104] Частка інвалідності внаслідок ХОЗЛ в усьому світі зменшилася з 1999 по 2010 рік завдяки покращеній якості повітря у приміщеннях, перш за все в Азії.[104] Загальна кількість років, протягом яких люди живуть із інвалідністю внаслідок ХОЗЛ, збільшилася. [105]
Темп прогресування ХОЗЛ залежить від наявності факторів, що сприяють негативному результату, включаючи: тяжку обструкцію дихальних шляхів, погану фізичну форму, задишку, недостатню вагу або надмірну вагу, застійну серцеву недостатність, постійне паління і часті загострення.[4] Довгострокові результати ХОЗЛ можна оцінити за допомогою індексу BODE, що дає оцінку нуля до десяти залежно від FEV1, ІМТ, відстані, яку пацієнт проходить за шість хвилин, і модифікованої шкали для оцінки задишки Ради медичних досліджень.[106] Значна втрата ваги є поганим знаком.[2] Результати спірометрії також є надійним провісником майбутнього розвитку захворювання, але не настільки хорошим, як індекс BODE.[2][10] ЕпідеміологіяУ всьому світі, починаючи з 2010 року, на ХОЗЛ хворіли приблизно 329 мільйонів людей (4,8% населення); це захворювання дещо частіше зустрічається серед чоловіків, ніж серед жінок.[105] Цю цифру можна порівняти з 64 млн хворих у 2004 році.[107] Зростання захворюваності у країнах, що розвиваються, в період з 1970 по 2000-й рік, як вважають, пов'язане зі збільшенням рівнів паління в цьому регіоні, збільшенням чисельності населення і старінням населення у зв'язку з меншою кількістю смертей від інших причин, таких як інфекційні захворювання.[3] У деяких розвинених країнах відбулося зростання рівню захворюваності, в інших він залишився стабільним, а ще в інших відбулося зменшення поширеності ХОЗЛ.[3] Глобальні показники, як очікується, будуть продовжувати зростати, оскільки як фактори ризику залишаються поширеними, а населення продовжує старіти.[56] У період з 1990 по 2010 рік число смертей від ХОЗЛ незначно знизилося з 3,1 млн до 2,9 млн.[108]В цілому ХОЗЛ є четвертою за значимістю причиною смерті[3] В деяких країнах смертність знизилася у чоловіків, але збільшилася у жінок.[109] Це, швидше за все, викликано те, що рівні паління серед жінок і чоловіків стають дедалі більш схожими.[2] ХОЗЛ частіше зустрічається у літніх людей;[1] воно трапляється у 34-200 з 1000 чоловік у віці старше 65 років, залежно від популяції, що розглядається.[1][52] В Англії, за оцінками, 0,84 млн осіб (з 50 млн) мають діагноз ХОЗЛ; що означає, що приблизно одній людині з 59 ставлять діагноз ХОЗЛ в якийсь момент її життя. У найбільш соціально і економічно нерозвинених частинах країни в одного з 32 чоловік було діагностовано ХОЗЛ, порівняно з одним з 98 в найбагатших районах.[110] У США приблизно у 6,3% дорослого населення, загалом близько 15 мільйон чоловік, було діагностовано ХОЗЛ.[111] 25 млн чоловік люди можуть мати ХОЗЛ, якщо включити на даний час недіагностовані випадки.[112] У 2011 році налічувалося близько 730 000 випадків госпіталізації в США з приводу ХОЗЛ.[113] Історія Слово "емфізема" походить від грецької ἐμφυσᾶν emphysan, що означає "роздувати", - яке в свою чергу складається з ἐν en, що означає "в", і φυσᾶν physan, що означає "подих, вибух".[114] Термін «хронічний бронхіт» почали використовувати з 1808 року,[115] в той час як термін ХОЗЛ, як вважають, вперше був використаний у 1965 році.[116] Раніше це захворювання було відоме під кількома різними назвами, включаючи: хронічне обструктивне бронхолегеневе захворювання, хронічне обструктивне захворювання дихальних шляхів, хронічна обструкція дихальних шляхів, хронічне обмеження швидкості повітряного потоку, хронічна обструктивна хвороба легень, неспецифічне хронічне легеневе захворювання і дифузний обструктивний синдром.[116] -> Терміни «хронічний бронхіт» та «емфізема» були офіційно визначені в 1959 році на гостьовому симпозіумі CIBA, і в 1962 році на засіданні комітету з питань діагностичних стандартів Американського торакального суспільства.[116] Ранні опису ймовірних випадків емфіземи включають: у 1679 опис Т. Боне стану "об'ємних легенів" і в 1769 році опис Джованні Морганьї легенів, які були "надуті повітрям".[116][117] У 1721 році Руйш зробив перші малюнки емфіземи.[117] Вони супроводжувалися фотографіями, зробленими Метью Бейлі в 1789 році, й описом руйнівного характеру хвороби.[116] -> У 1814 році Чарльз Бадхем використовував термін "катар", щоб описати кашель і виділення надмірного слизу при хронічному бронхіті.[116] -> Рене Лаеннек, лікар, який винайшов стетоскоп, використав термін "емфізема" у своїй книзі Трактат про захворювання органів грудної клітини і непрямої аускультації (1837 рік), щоб описати легені, які не здулися під час розтину.[116] -> Він відзначив, що це сталося через те, що вони були наповнені повітрям, і дихальні шляхи були заповнені слизом.[116] -> У 1842 році Джон Хатчінсон винайшов спірометр, за допомогою якого можна виміряти життєву ємність легенів.[116] -> Тим не менш, його спірометр міг виміряти тільки обсяг, а не повітряний потік.[116] ->. Тиффно і Пінеллі у 1947 році описали принципи виміру повітряного потоку.[116] У 1953 році д-р Джордж Л. Уолботт, американський алерголог, вперше описав нову хворобу, яку він назвав "респіраторний синдром курця" у журналі Американської медичної асоціації за 1953 рік. Це був перший зв'язок, встановлений між курінням тютюну і хронічним респіраторним захворюванням.[118] Ранні методи лікування включали часник, корицю і іпекакуану, серед інших.[115] Cучасні методи лікування були розроблені у другій половині 20-го століття. Додаткові бронходилататори, такі як сальбутамол, були розроблені в 1970-х роках; використання Лабаса почалося в середині 1990-х.[119] Суспільство і культураХОЗЛ називали "легенями курця".[120] Хворих на емфізему також називали «рожевими пихкунами» або «типом А» через частий у них рожевий колір обличчя, швидкий темп дихання та стиснуті губи,[121][122] а людей із хронічним бронхітом називали «блакитними опухликами» або «типом В» через часто блакитнуватий колір шкіри і губ через низький рівень кисню та опухлі щиколотки.[122][123] Ця термінологія більше не вважається корисною, оскільки більшість людей з ХОЗЛ мають комбінацію обох видів симптомів.[2][122] Системи охорони здоров'я багатьох країн відчувають труднощі з організацією належного виявлення, діагностики та лікування хворих на ХОЗЛ; Британський Департамент охорони здоров'я визначив це як основне питання для Національної служби охорони здоров'я і запровадив спеціальну стратегію для вирішення цих проблем.[124] ЕкономікаУ всьому світі, починаючи з 2010 року, ХОЗЛ, за оцінками, призвело до економічних витрат у розмірі 2,1 трильйонів доларів США, половина цієї суми припадає на країни, що розвиваються.[8] З цієї загальної суми близько 1,9 трлн доларів становлять прямі витрати, такі як медична допомога, в той час як 0,2 & NBSP; трлн доларів становлять непрямі витрати, такі як прогули.[125] Очікується, що ця цифра зросте більш ніж у два рази в найближчі 20 років.[8] В Європі на ХОЗЛ припадає 3% витрат на охорону здоров'я.[1] В США, витрати на захворювання оцінюються у розмірі 50 млрд доларів США; більшість цих витрат пов'язана із загостренням.[1] ХОЗЛ було однією з найбільш затратних захворювань у лікарнях США в 2011 році; витрати на нього складали близько 5,7 мільярда доларів.[113] ДослідженняІнфлаксімаб, антитіло, що подавляє імунну систему, було випробувано при ХОЗЛ, але не було отримано жодних доказів користі, з можливістю шкоди.[126] Рофлуміласт потенційно може зменшити кількість загострень, але, вочевидь, не призводить до зміни якості життя.[3] Кілька нових препаратів тривалої дії знаходяться у стадії розробки. [3] Досліджується лікування стовбуровими клітинами.[127] Тоді як існують обнадійливі результати дослідження і безпечного використання у тварин, існує мало даних про його застосування у людей станом на 2014 рік.[128] Інші твариниХронічне обструктивне захворювання легень може виникнути також і в інших тварин, інколи від впливу сигаретного диму.[129][130] Більшість випадків захворювання, проте, мають порівняно м'яку форму.[131] У коней ця хвороба також називається рецидивуюча обструкція дихальних шляхів і, як правило, виникає через алергічну реакції на солому, що містить грибки.[132] ХОЗЛ часто діагностують у старих собак.[133] Посилання
Подальше читання
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
