Образцов Василій Петрович

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. покладається значною мірою чи цілком на єдине джерело. Це може призвести до порушень нейтральності та недостатньої перевірності вмісту. Будь ласка, допоможіть, додавши посилання на додаткові джерела. (9 жовтня 2023) Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті. (9 жовтня 2023)

Образцов Василь Петрович
Народився	13 жовтня 1924(1924-10-13) с. Велика-Яруга Ново-Оскольського району Белгородської області
Помер	1991(1991) Мала Данилівка
Alma mater	Харківський ветеринарний інститут
Заклад	Харківський ветеринарний інститут
Науковий ступінь	кандидат ветеринарних наук
Нагороди

Образов Василь Петрович (13 жовтня 1924 — 1991) — видатний вчений та судово-ветеринарний експерт, кандидат ветеринарних наук, завідувач кафедри технології продуктів тваринництва та ветеринарно-санітарної експертизи Харківського ветеринарного інституту.

Цей розділ має вигляд переліку, який краще подати прозою. Ви можете допомогти викласти список прозою, де це доречно. Ознайомтеся з довідкою з редагування. (9 жовтня 2023)

Василь Петрович народився 13 жовтня 1924 році в селі Велика-Яруга Ново-Оскольського району Белгородської області.

У 1939 році закінчив Велико-Яругську середню школу № 1 та продовжив навчання у Ново-Оскольській середній школі № 1, яку закінчив у 1942 році.

У 1943 році був призваний до третьої танкової армії Вороніжського фронту.

З 1943 по 1944 роки працював вчителем Великої-Яругської середньої школи.

З 1944 по 1949 роки навчався в Харківському ветеринарному інституті за спеціальністю «Ветеринарія», закінчив з відзнакою.

З 1949 по 1950 роки працював молодшим науковим співробітником відділу мікробіології Українського інституту експериментальної ветеринарії (м. Харків).

З 1950 по 1953 роки навчався в аспірантурі Українського інституту експериментальної ветеринарії.

З 1953 по 1954 роки працював старшим лаборантом відділу патофізіології Українського інституту експериментальної ветеринарії (м. Харків).

З 1954 по 1960 роки працював асистентом з курсу ветсанекспертизи кафедри мікробіології та ветеринарно-санітарної експертизи Харківського ветеринарного інституту.

У 1954 році захистив дисертацію на тему: «О диагностическом и иммунологическом значении реакции гемаглютинации и ее задержки при азиатской чуме птиц», отримав ступінь кандидата ветеринарних наук.

З 1960 по 1962 роки працював асистентом кафедри технології продуктів тваринництва Харківського ветеринарного інституту.

У 1962 році Василю Петровичу присвоєно звання доцента кафедри технології продуктів тваринництва.

У 1973 році проводив судово-ветеринарні експертизи за рішенням судово-слідчих органів за матеріалами судових справ речовими доказами.

У 1979 році Василя Петровича було обрано на посаду завідувача кафедри технології продуктів тваринництва та ветеринарно-санітарної експертизи.

У листопаді 1991 року у зв'язку з інвалідністю І групи був звільнений із посади завідувача кафедри.

Похований на цвинтарі Зооветеринарної академії, Мала Данилівка

Цей розділ потребує доповнення. (9 жовтня 2023)

Василем Петровичем було опубліковано 51 наукові праці: дисертація та автореферат з вірусології, 24- з ветеринарно-санітарної та судової ветеринарної експертизи з них 3 підручники, 16 статей - з мікробіології.

• медаль «За победу над Германией»;
• медаль «За отвагу»;
• медаль «20 лет победы над фашисткой Германией»;
• медаль «50 лет вооруженных сил СССР»;
• медаль «25 лет победы в войне 1941—1945 гг.»;
• медаль «За доблестный труд в ознаменование 100 летия со дня рождения В. И. Ленина»;
• медаль «30 лет победы в великой отечественной войне 1941—1945 гг.».

• Василь Петрович Образцов — ветеринарно-санітарний та судово-ветеринарний експерт (бібліографічний нарис) / І. В. Яценко, Н. П. Головко // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. 2014. Вип. 28(2). С. 15-19.