Одзала-Кокуа (національний парк)

Національний парк Одзала-Кокуа

0°48′ пн. ш. 14°54′ сх. д. / 0.8° пн. ш. 14.9° сх. д. / 0.8; 14.9
Країна	Республіка Конго[1]
Розташування	Департамент Східний Куветте, Республіка Конго
Найближче місто	Ево
Площа	13 546 км²[1]
Висота над р. м.	555 м
Засновано	1935
Об'єкт №:	692
Статус:	Об'єкт попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО[d], Рамсарське угіддя[2] і світова спадщина ЮНЕСКО
Одзала-Кокуа (національний парк) (Республіка Конго)
Одзала-Кокуа у Вікісховищі

Національний парк Одзала-Кокуа (або Національний парк Одзала ) — національний парк на півночі Республіки Конго.^{[3] [4]} Територія парку вперше почала охоронятися у 1935 році, оголошений біосферним заповідником у 1977 році, а офіційно визнана парком у 2001 році. Парк Одзала-Кокуа налічує понад 100 видів ссавців і одну з найрізноманітніших популяцій приматів на континенті. У 2010 році некомерційна природоохоронна організація African Parks почала керувати парком у співпраці з Міністерством лісового господарства, сталого розвитку та навколишнього середовища Республіки Конго.

Національний парк і біосферний заповідник Одзала-Кокуа займає 13 500 км² незайманий тропічних лісів Республіки Конго. ^{[5] [6]} У парку збереглися старовікові тропічні праліси та мінливий рельєф, починаючи від високих 350-метрових пагорбів до густих джунглів і численних галявин.^[7] Одзала-Кокуа має екосистеми сухих лісів, саван і тропічних лісів.^{[8] [9]} Парком керує African Parks у партнерстві з урядом Конго. ^[7]

Одзала-Кокуа — один із найстаріших національних парків Африки, вперше отримав природоохоронний статус в 1935 році.^{[5] [7]} У 1977 році парк був оголошений біосферним заповідником, а з 1992 року він управляється за фінансової підтримки від програми «Збереження та раціональне використання лісових екосистем у Центральній Африці» (ECOFAC), спонсорованої Європейським Союзом програми, яка встановлює основу для збереження тропічних лісів у регіоні. ^[10] Зусилля щодо збереження були обмежені під час громадянської війни в Республіці Конго (1997–99).^[10] Під час спалаху лихоманки Ебола Одзала-Кокуа був занедбаний протягом багатьох років^[5] і страждав від масового браконьєрства.^[8] До недавнього часу туризм був обмеженим ^[9], лише 50 туристів відвідали Одзала-Кокуа в 2011 році ^[8].

Африканські парки почали управляти парком у 2010 році ^[8] в рамках 25-річної угоди з Міністерством лісового господарства та сталого розвитку Республіки Конго.^[11] У 2013 році Африканські парки, Служба охорони рибних ресурсів і дикої природи Сполучених Штатів, Товариство охорони дикої природи (WCS) і Всесвітній фонд природи уклали п’ятирічний договір на 10 мільйонів доларів США про співпрацю та роботу по збереженню Одзала-Кокуа та річки Сангха і її екосистеми.^[4] WCS підтримує урядове управління та збереження Одзала-Кокуа та інших національних парків з початку 1990-х років.^[12] У 2013 році Африканські парки ініціювали першу програму амністії щодо вогнепальної зброї в Конго, пропонуючи браконьєрам посади доглядачів парку в обмін на зброю та розвідувальні дані.^[13]

За даними CNN, на початку 2014 року Одзала-Кокуа патрулювали 76 охоронців. ^[3] У 2014 році двох собак малінуа навчили виявляти слонову кістку та м’ясо тварин, щоб зменшити браконьєрство.^[14] Незважаючи на статус національного парку, який захищає від видобутку корисних копалин, у 2016 році Mongabay повідомив, що деякі дозволи на видобуток корисних копалин, видані урядом, дозволяли видобувати корисні копалини в деяких частинах Одзала-Кокуа. ^[7]

Одзала-Кокуа відкрився для туристичних відвідувань у серпні 2012 року. Wilderness Safaris інвестувала кошти в парк, покращивши тиристичну інфраструктуру, побудувавши два розкішні будиночки та забезпечивши додаткове навчання гідів і рейнджерів.^[5] Лоджам знадобилося шість років, щоб повністю запрацювати. ^{[15][8][16][17] [18]}

Одзала-Кокуа містить приблизно 4500 видів рослин і дерев.^[8] Переважну більшість лісів парку складають відкриті марантові. ^[10]

Парк нараховує близько 100 видів ссавців ^{[16] [11]} і одну з найрізноманітніших популяцій приматів на континенті.^[8] Колись Одзала-Кокуа був домом для майже 20 000 горил. Проте протягом 2002–2005 років серія спалахів вірусу Ебола вбила 70–95% населення горил парку. ^{[5] [8] [19]} У 2005 році Ебола вбила приблизно 5000 горил на площі 1 042 миля² (2 700 км²), за даними Служби охорони рибних ресурсів і дикої природи США.^[4] З того часу кількість горил в Одзала-Кокуа зросла завдяки зусиллям природоохоронних організацій і принаймні однієї туристичної компанії щодо збереження та відновлення парку. ^[5]

Дослідження денних приматів, проведене в середині 1990-х років, показало значну популяцію мавп у лісовому регіоні Республіки Конго. Помічені види включали західну низинну горилу та центрального шимпанзе, а також вісім мавп : ангольського талапоіна, чорного чубатого мангбея, чубату мону, мавпу Де Браззи, велику плямисту мавпу, мантійну гверецію, вусатого гвенона і мангабей річки Тана.^[20] Кількість гнізд горил була найбільшою у відкритому лісі Marantaceae парку; Гнізда шимпанзе були найбільш численними в первинних і марантових лісах із закритим пологом. Усі види мавп були знайдені в найгустіших районах лісу, але лише чотири були присутні в лісі terra firma.^[20] Одзала-Кокуа мав найвищу щільність західної низинної горили та шимпанзе в Центральній Африці, зареєстровану на сьогоднішній день.^{[11] [20]} Вважається, що цьому успіху сприяла висока продуктивність лісів і зменшення браконьєрства.^[20]

Результати дослідження, проведеного на галявинах у північній частині парку, опубліковані в 1998 році, показали наявність тринадцяти великих ссавців, найчастішими з яких були бонго, буйвол, африканський слон, лісова свиня, гігантська лісова свиня, горила і ситатунга.^[21] Серед інших зареєстрованих видів ссавців — африканська циветта ^[22], африканський лісовий слон, чорно-білий колобус і звичайний шимпанзе.^{[7] [16]} Дослідження популяції африканських лісових слонів Одзала-Кокуа дали оцінки приблизно 18 200 і 13 500 у 2000 і 2005 роках відповідно. ^[23] Станом на 2014 рік було приблизно 9600 слонів ^[13]

За повідомленнями, у 2007 році в савані парку було багато плямистих гієн ^[24] У 2013 році лев був визнаний локально вимерлим, оскільки вид не був зареєстрований протягом п'ятнадцяти років. ^[22] Результати опитування, опубліковані в 2014 році, показали відсутність левів, але принаймні 46 гієн були зареєстровані в саванній екосистемі парку. Також були зареєстровані африканська золота кішка, леопард і сервал. Вважається, що зменшення популяції левів і плямистих гієн спричинене надмірною експлуатацією довкілля.^[25] Види антилоп включають лугового дуйкера, чорнолобого дуйкера, дуйкера Петерса та білочеревного дуйкера.^[26]

Кілька авторів відзначали важливість лісових галявин для популяції ссавців парку.^{[21] [27]}

У парку зареєстровано близько 440 видів птахів. ^{[11] [28]} Види включають африканського орла-риболова, нікорника біловусого, дерихвоста степового, східну зозулю, лісову малинівку, , великого бекаса, зеленого голуба, сірого папугу, сіроголового широкодзьоба, степового боривітра, Сова-рибалка Пела, ^[11] строкатого рибалочку, ^[9] рудоголового кромбека, червоногорлу ластівку, угандійську лісову очеретянку та жовтошапочного ткача.^{[16] [28]} Також присутні чаплі, птахи-носороги та рибалочки ^{[8] [9] [16]}, чапля-голіаф, чорний карликового колао та гігантського рибалочку.^[11]

В Одзала-Кокуа живуть крокодили, ящірки, жаби. ^{[16] [11]} Дослідження, опубліковане в Zootaxa в 2010 році, повідомило про наявність одинадцяти видів Petrocephalus.^[29] На території парку зареєстрований вид дистиходонтових риб Hemigrammocharax rubensteini, описаний у 2013 році.^[30] Одзала-Кокуа є домом для різноманітних видів комах, зокрема мурах, бджіл, метеликів і термітів.^{[8] [9]}