Одчиняйте двері…

«Одчиняйте двері...» — вірш Павла Тичини зі збірки «Соняшні кларнети». У поезії автор художньо осмислив події Української революції 1917—1921 років та її впливу на суспільно-історичні процеси.

Василь Барка, зазначаючи про творчість Павла Тичини, писав про поезію «Одчиняйте двері...»: «Декотрі вірші мають в собі вражаючу пророчу візійність; один міг би служити як напис, вибитий в камені над брамою всієї революційної епохи, що почалась після першої світової війни»^[1].

Одчиняйте двері —

Наречена йде!

Одчиняйте двері —

Голуба блакить!

Очі, серце і хорали

Стали

Ждуть...

Одчинились двері —

Горобина ніч!

Одчинились двері —

Всі шляхи в крові!

Незриданними сльозами

Тьмами

Дощ...^[2]

Поезія складається з двох строф, 14 рядків. Композиція відображає дуальне бачення поета революції.

Перша частина — піднесеної настроєвості. Через боротьбу проявляється національний дух, вірність і відданість власній батьківщині. Про це свідчать образи нареченої та голубої блакиті.

Друга частина — протилежна першій. У ній через образи горобиної ночі, сліз і дощу передано негативні наслідки революції: смерть, біль, втрати. Ліричний герой розгублений і наляканий кривавим шляхом до щастя^[3].

Наречена — уособлення революції, нового щасливого життя, національне пробудження^[4]. Революцію письменник тлумачить як весілля — одне з найважливіших свят у житті людини, після якого розпочинається новий етап у житті. У цьому образі втілено всенародне сприйняття суспільно-політичних подій. Народ вітав революцію і сподівався на позитивні зміни для себе й країни загалом.

Голуба блакить — мрія про мир, символ оновлення й очищення після революції. Епітет «голуба» увиразнює ілюзорність цього ідеалу, його недосяжність^[5].

Горобина ніч — реальні наслідки революції^[4], яка переросла в громадянську війну, боротьбу ідеологій і терор.

Епітети: голуба блакить, незриданні сльози.

Метафора: горобина ніч.

Гіпербола: всі шляхи в крові.

Антитеза: наречена — ніч; очі, серце, хорали — незриданні сльози, тьма, дощ.

Поезії властива мелодичність, якої досягнуто завдяки фонетичним засобам.

Анафора: одчиняйте двері, одчинились двері.

Алітерації: одчиняйте двері, голуба блакить.

Асонанси: наречена йде, незриданними сльозами / Тьмами.

Також музикальності віршу додають риторичні оклики та односкладове закінчення кожної строфи.

Вірш «Одчиняйте двері...» став частиною Камерної кантати № 3 (виконавиця Ніна Матвієнко, музика Олега Ківи). Пісня увійшла до альбому «І серце одпочине» (1997)^[6].

1. ↑ Барка, Василь (1967). Відхід Тичини.
2. ↑ Тичина, Павло (1920). Соняшні кларнети. Київ: Видавниче товариство «Друкарь». с. 46.
3. ↑ Кузьменко, П. (2012). Художня трансформація історії України часів визвольних змагань у творчості П. Тичини. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки, № 4. с. 101—107.
4. ↑ ^{а б} Руденко, Галина (2014). Скорботна нота «Сонячних кларнетів» Павла Тичини (поезія періоду громадянської війни). Вісник Книжкової палати № 12. с. 34—36.
5. ↑ Тімофєєв, Андрій (2013). Новаторство Павла Тичини в символічному наповненні образу блакиті. Слово і Час, № 6. с. 76—80.
6. ↑ Матвієнко, Ніна. Камерна кантата № 3 — Той сад. YouTube.