13 серпня 1914 року вступив в лейб-піхотний полк «Велика герцогиня» (3-й великогерцогський гессенський) №117. Учасник Першої світової війни, з 8 жовтня 1914 року бився на Західному фронті. Після війни командував ротою фрайкору «Гессен». 11 листопада 1919 року прийнятий в рейхсвер, служив в 36-му, потім — в 15-му піхотному полку.
З 26 серпня 1939 по 16 лютого 1940 року — командир 2-го батальйону 355-го, з 15 березня 1940 року — 1-го батальйону 36-го, з 17 березня 1941 року — 279-го піхотного полку. 24 квітня 1943 року відправлений в командний резерв, пройшов курс командира дивізії. З 1 жовтня 1943 по 4 вересня 1944 року — командир 258-ї, з 1 жовтня 1944 року — 181-ї піхотної дивізії. 15 травня 1945 року взятий в полон югославськими військами. В 1949 році засуджений до страти, пізніше вирок був замінений на 18 років ув'язнення. 22 травня 1952 року звільнений.
Dermot Bradley (Hrsg.), Karl-Friedrich Hildebrand, Markus Rövekamp: Die Generale des Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 2: v.Blanckensee–v.Czettritz und Neuhauß. Biblio Verlag, Osnabrück 1993, ISBN 3-7648-2424-7, S. 12–14.
Reichswehrministerium (Hrsg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres. E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1924, S. 183.
Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 225.
Примітки
↑Bundesanzeiger. Jg. 20, Nummer 3 vom 5. Januar 1968, S. 1/2
