Оковита Клавдія Онисимівна
Клавдія Онисимівна Окови́та (нар. 5 березня 1931 року, с. Великий Бурлук Великобурлуцького району[1][2] — пом. 26 лютого 2021, смт Великий Бурлук, Великобурлуцька територіальна громада, Куп'янський район Харківської області[3][4]) — українська педагогиня, історикиня, краєзнавиця, шкільна учителька, громадський діяч, Почесна громадянка Великобурлуцького району. Вона близько 15 років очолювала Великобурлуцький краєзнавчий музей та є авторкою низки краєзнавчих досліджень. БіографіяКлавдія Оковита народилася 5 березня 1931 року у с. Великий Бурлук на Харківщині у сім'ї селян-колгоспників. У неї було ще троє братів. Найстарший з них — Іван доглядав за маленькою сестричкою, поки мати працювала у полі.[5] У роки Другої світової війни двоє старших братів зникли безвісти, а батько Клавдії вже за місяць після повернення з армії помер від ран. Через матеріальну скруту вона полишила шкільне навчання після 7 класу, оскільки сім'я не могла оплатити навчання у старшій школі, та стала працювати у колгоспі. Проте вчителям вдалося добитися, щоби Клавдія Оковита продовжила навчання у школі. Освіту педагога здобула у Харківському державному педагогічному інституті імені Григорія Сковороди[1]. Після цього повернулась до Великого Бурлука і все життя до часу виходу на пенсію була вчителем історії у Великобурлуцькій середній школі, мала звання «старшого учителя». У 1968 році брала участь як делегат III з'їзду вчителів Української РСР у Києві[6]. Майже 15 років вона очолювала Великобурлуцький краєзнавчий музей, де проводила екскурсії для відвідувачів. Вона багато уваги та зусиль приділила збору колекції краєзнавчого музею, оформленню експозицій, систематизації експонатів та матеріалів[1][5]. Також Клавдія Оковита є автором ідеї та опису прапора Великобурлуцької громади, вона ініціаторка встановлення меморіальної дошки партизанам і підпільникам Великого Бурлука, а також пам'ятного знаку отаману Скидану, який, за однією з версій, вважається засновником Великого Бурлука[7]. Померла Клавдія Оковита 26 лютого 2021 у смт Великий Бурлук. Похована на кладовищі села Заміст.[3][4] Громадська діяльністьКлавдія Оковита більше 30 років входить до складу президії Великобурлуцької районної ради ветеранів[1][7]. Також вона брала участь у створенні багатьох сценаріїв до заходів у Великому Бурлуку[7][8][9][10][11][12][13]. Творчий доробокСаме матеріали Великобурлуцького краєзнавчого музею, директоркою якого була Клавдія Оковита, став основою для її краєзнавчих видань[1]. Вона переконана у тому, що «Велесова книга», яка була знайдена у садибі Задонських полковником Алі Ізенбеком, існувала насправді, оскільки житель Великого Бурлука Віталій Келиберда розповів, що його мати Федора була прибиральницею і пралею у Задонських і вона багато разів протирала скриньку, у якій, як казала Катерина Задонська зберігається дуже велика цінність. І, за словами Віталія Келиберди, його мати допомогла зібрати з підлоги дерев'яні дощечки[14]. Кладія Оковита є авторкою низки книжок з історії Великого Бурлука та Великобурлуцького району.
Книга «Пам'ятки семи чудес» була подана на конкурс на здобуття премії імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності у 2013 році[15] Твори Кладії Оковитої не одноразово ставали основою для експозицій та тематичних виставок у Великобурлуцькій центральній районній бібліотеці[16][17][18]. Відзнаки на нагородиКлавдія Оковита відзначена державними відзнаками, медалями, відзнаками Міністерства освіти, іншими відзнаками:
Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
