Окремий Чорноморський кіш (Українська Держава)

Окремий Чорноморський кіш
На службі	вересень — не пізніше 14 грудня 1918
Країна	Українська Держава
Вид	Армія Української Держави
Гарнізон/Штаб	Київська губернія, Бердичівський повіт, Бердичів

Окремий Чорноморський кіш (О. Ч.к.) — військове з'єднання збройних сил Української Держави під час української революції та радянсько-української війни.

1 серпня командиром коша призначено полковника К. Я. Блохіна (1 серпня — жовтень 1918).

У серпні помічником командира коша зі стройової частини було призначено В.Пелещука.

Формування Окремого Чорноморського коша розпочалося в вересні в Бердичеві (повітове місто Берди́чівського повіту Київської губернії).

Склад на вересень 1918:

• 1-й піший курінь
• 2-й піший курінь
• 3-й піший курінь
• артилерійський дивізіон
• кінний дивізіон
• інженерна сотня
• комендантська сотня

Військовослужбовці, які вступали на службу, складали Присягу на вірність Українській Державі, також їх ознайомлювали із Законом про військову підсудність.

Старшини (офіцери) й підстаршини підписували контракти, а козаки могли призиватися відповідно до Закону про загальний військовий обов'язок.

Закон про політично-правове становище службовців Військового відомства забороняв військовослужбовцям перебувати та брати участь у складі будь-яких гуртків, товариств, партій, союзів, комітетів й інших організацій, які мали політичну спрямованість.

5 жовтня командиром 1-ї артилерійської батареї було призначено полковника К. А. Смовського.

Наприкінці жовтня командиром коша було призначено помічника командира коша зі стройової частини старшину В. Пелещука.

У жовтні начальником штабу коша було призначено сотника І. Ф. Легін.

У середині листопада в складі коша було 85 старшин (офіцерів), 137 підстаршин, 1380 козаків й 115 коней.

11 листопада завершилась Перша світова війна. Німецька імперія припинила своє існування в результаті Листопадової революції та повинна була вивести війська з окупованих територій. Для уряду Української Держави ця подія віщувала послаблення влади.

Послабленням німців й відповідно Української Держави скористалися опоненти гетьмана П. П. Скоропадського, які проголосили в ніч з 13 на 14 листопада в Білій Церкві Директорію з метою повалення влади німецького командування й уряду. Директорія складалася з п'яти членів, а головою було обрано В. К. Винниченко.

14 листопада гетьман П. П. Скоропадський проголосив «Федеративну Грамоту», яким він зобов'язувався об'єднати Україну з майбутньою (небільшовицькою) російською державою^[1].

16 листопада почалося повстання, яке було підтримане частиною військ Української Держави під командуванням С. В. Петлюри, яке очолила Директорія УНР проти уряду Української Держави. Українська революція змітала ще одну владу.

В армії й Чорноморському коші стався розкол й розпочалася «Українська громадянська війна».

Кінний дивізіон переформований в 1-й Чорноморський кінний полк. 16 листопада командиром полку призначено сотника Міляшкевича (16.11.1918, загинув в 02.1919).

20—21 листопада проти урядових військ, які оборонялися під Києвом з Бердичева прибули бунтівні підрозділи Окремого Чорноморського коша Української Держави. Артилерія Окремого загону Січових стрільців^[ru] вела обстріл південних околиць Києва.

24 листопада 1918 року Окремий Чорноморський кіш перебував на стороні військ Директорії УНР.

На вересень — не пізніше 24 листопада 1918:

• 1-й піший курінь
• 2-й піший курінь
• 3-й піший курінь
• артилерійський дивізіон
• кінний дивізіон
• інженерна сотня
• комендантська сотня

• Командири коша:

• полковник К. Я. Блохін (1 серпня — жовтень 1918)
• військовий старшина В.Пелещук (кінець жовтня — не пізніше 24 листопада 1918)

• Начальник штабу коша:

• сотник І. Ф. Легін (жовтень — не пізніше 24 листопада 1918)

• Помічник командира коша: полковник Я. І. Дядик (05.10.1918 — …)
• Командир 1-ї артилерійської батареї артилерійського дивізіону полковник К. А. Смовський (5.10.1918 — 24.11.1918).

• Маринич Микола Агафонович
• Павло Пащевський

• Військова частина
• Загін
• Підрозділ
• Дружина

• Волков С. В. Трагедия русского офицерства : [рос.]. — М., 1993. — Глава 3. Офицерство после катастрофы русской армии.
• Головин Н. Н. Российская контрреволюция : [рос.]. — Кн. 12. — С. 15—16.
• Гуль Р. Киевская эпопея : [рос.]. — Париж : АРР. — С. 67.
• Залесский К. А. Кто был кто в первой мировой войне. : Биографический энциклопедический словарь : [рос.]. — М., 2003.
• Нестерович-Берг М. А. В борьбе с большевиками : [рос.]. — Париж : Б.и., 1931. — С. 195—197.
• Скоропадский П. Воспоминания (конец 1917 - декабрь 1918) : [рос.]. — М. : Киев — Филадельфия, 1995.
• Субтельний Орест. Історія України. — К. : Либідь, 1993. — ISBN 5-325-00451-4.
• Тинченко, Ярослав. Белая гвардия Михаила Булгакова : [рос.]. — К. ; Л., 1997. — ISBN 5-7702-1000-1.
• Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917-1921). — К. : Темпора, 2007.
• Тинченко Я. Сердюки гетмана Скоропадского. Украина, 1918. : [рос.] // Цейхгауз. — 2002. — № 18. — ISSN 0868-801X.
• Тинченко Я. Українські Збройні Сили. — К. : Темпора, 2009. — С. 246. — ISBN 978-966-8201-80-6.

• Сайт историка Сергея Владимировича Волкова. Белое движение в России: организационная структура. Русская Дружина — «Самир». Русские добровольческие формирования на Украине (1918). [Архівовано 29 травня 2017 у Wayback Machine.]
• Сайт историка Сергея Владимировича Волкова. Белое движение в России: организационная структура. Кавказский офицерский … — Корниловский ударный полк … Киевская офицерская добровольческая дружина генерала Кирпичева. [Архівовано 7 червня 2017 у Wayback Machine.]
• Русская армия в Первой мировой войне. Князь Долгоруков Александр Николаевич. [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.]
• Русская армия в Первой мировой войне. Граф Келлер Федор Артурович. [Архівовано 22 травня 2017 у Wayback Machine.]
• Русская армия в Первой мировой войне. Ломновский Петр Николаевич. [Архівовано 25 серпня 2018 у Wayback Machine.]
• Проза.ру. Киев. 1918. Роман Булгарин. [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.]