ОксигенотерапіяОксигенотерапія (киснева терапія, додатковий кисень) — це застосування кисню для лікування.[1] Її використовують при гіпоксії, отруєнні чадним газом, кластерному головному болю, а також для підримання достатнього постачання кисню при вживанні інгаляційних анестетиків.[2] Довготривале вживання кисню часто корисне у пацієнтів з хронічною гіпоксією, наприклад при тяжких формах ХОЗЛ або муковісцидозу. Особливий вид оксигенотерапії — гіпербарична окисгенація, що є обовя'зковою складовою гіпербаричної медицини. ПоказанняПитання про необхідність оксигенотерапії у хворих на ХОЗЛ вирішується з урахуванням ступеня тяжкості захворювання, вираженості клінічних симптомів, повноцінності та ефективності базисної терапії, ступеня легеневої недостатності та кисневого балансу крові. Абсолютні показання (для довготривалої малопотічної оксигенотерапії):
ПостачанняПостачання кисню може проводитись різними методами, наприклад: централізовано чи локально — за допомогою концентраторів, кисневих балонів (стиснутий або зріджений кисень), кисневих генераторів; через системи трубопроводів та кінцевого підведення. Також важливими є швидкість подачі кисню, його зволоження та підігрів. Швидкість визначають у літрах за хвилину (л/хв) і «типовою» є швидкість від 0 до 5 л/хв. Подача![]() Подачу кисню в організм здійснюють через:
Див. такожПримітки
Джерела
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia