Олександрівський сквер (Мінськ)
53°54′05″ пн. ш. 27°33′46″ сх. д. / 53.90148056° пн. ш. 27.56284167° сх. д. Олександрівський або Центральний сквер (біл. Аляксандраўскі, Цэнтральны сквер, рос. Александровский, Центральный сквер) — міський сквер у центральній частині столиці Білорусі місті Мінську; популярне місце прогулянок мінчан і гостей міста. Загальні даніОлександрівський сквер розташований у мінському середмісті — обмежений вулицями Енгельса, Маркса, Червоноармійською та проспектом Незалежності (кол. проспект Франциска Скорини). Сквер виходить на Жовтневу площу, Резиденцію Президента Республіки Білорусь і Центральний будинок офіцерів. У центрі скверу міститься один з найвідоміших мінських фонтанів — «Хлопчик з лебедем». Площа скверу — 2,4 га. З історії скверуНа початку XIX століття територія теперішнього Олександрівського скверу була пустищем. Після розчистки в 1836 році пустир перетворився на площу Присутственних місць. Згодом тут же було закладено бульвар, зрештою перетворений у 1870 році на Олександрівський сквер. З часом було здійснено його благоустрій, сквер огородили парканом, а по центру проклали пішохідну доріжку до архієрейського подвір'я. У XIX столітті в цій місцині сформувалися вулиці Підгірна (вулиця Карла Маркса), Захар'євська (проспект Незалежності/ Ф. Скорини), Скобелевська (вулиця Червоноармійська), Поліцейська (вулиця Янки Купали). Тоді тут стояв архієрейський будинок, Покровська (Хрестова) церква, духовна консисторія. Стіни Покровської церкви у 1930-і роки правили за каркас для лівого крила новобудови, що зводилась у 1934—39 роках, — Будинку Червоної Армії (Окружного Будинку офіцерів). У травні 1869 року була освячена каплиця Олександра Невського, збудована біля входу до сквера на розі вулиць Захар'євської та Домініканської (вулиця Енгельса). А за 5 років (1874) у Мінську був запущений водогін з чистою артезіанською водою. Пам'ятником-нагадуванням про цю подію став парковий фонтан зі скульптурою «Хлопчик з лебедем» італійського скульптора Л. Берніні. У 1890 році в сквері побудували приміщення Мінського міського театру (тепер Національний академічний театр імені Янки Купали). Таким чином, наприкінці XIX — на початку ХХ століть Олександрівський сквер був найбільш облаштованим міським сквером Мінська, улюбленим місцем відпочинку й дозвілля городян. У повоєнний час у середині ХХ століття тривало упорядкування скверу — в 1953 році (за іншими даними в 1949 році) було встановлене погруддя народного поета Білорусі Янки Купали (скульптор З. І. Азгур, архітектор І. Н. Руденко; у 1972 році пам'ятник перенесли на батьківщину поета в село В'язинка); у 1955 році сквер обгородили з боку проспекту гранітною стіною, а з протилежного — металевою огорожею; біля входу до скверу встановили гранітні вази і колони, перепланували алеї, входи, згодом звели урядові трибуни. У 1970 році сквер було реконструйовано (архітектор Ю. Григор'єв), впорядковано, розбиті квітники, газони. У 1979 році встановлено меморіальний пам'ятний знак на місці страти членів підпілля (у 1942 році гестапівці неподалік від фонтану повісили секретаря Мінського підпільного міськкому КПБ Ісаю Казинця). У теперішній час (2000-ні) Олександрівський сквер — впорядкований сквер у мінському середмісті, який люблять відвідувати жителі і гості міста. Цікавий фактУ Олександрівському сквері привертає увагу на себе занадто шикарна будівля паркової громадської вбиральні, про яку існує відповідний міський переказ. Начебто звів цю споруду громадського призначення архітектор власним коштом. А сталося це так. Один із заможніх клієнтів того будівничого пан такий-то якось замовив йому звести для себе садибу. Архітектор збудував гарний будинок і добре впорався з поставленим завданням, та панок навідріз відмовився заплатити йому за виконану роботу. Тоді щоб насміятися й ославити зажерливого замовника пан будівничий збудував у сквері в мінському середмісті точну зменшену копію будинку того пана, що не заплатив йому за виконане замовлення. Джерело-посиланняВікісховище має мультимедійні дані за темою: Олександрівський сквер (Мінськ) |
Portal di Ensiklopedia Dunia