Село у верхів’ях річки Тернівки виникло на межі XVIII—XIX століть. Перша назва — Фенікове, від прізвища першого поміщика. Через певний час землі й село перейшли у володіння поміщика Криштоповича, який віддав їх своєму синові Олексію, й село дістало назву Альошине. Після його смерті земля опинилися у поміщика Жирова, який програв їх у карти Надії Іванівні Олексієнко, село стало Олексіївкою (Алексеевка).
Ця багата катеринославська землевласниця зі схильностями до доброчинства збудувала в селі ремісниче училище. У травні 1914 року було відкрито трирічну школу, цього ж року в селі розпочалося будівництво кам’яного храму. За спогадами жителів села, «будували храм спеціалісти з Росії, відкриття храму відбулося у листопаді 1917 року, на свято Казанської Божої Матері. Поміщицю в селі любили, особливо дітлахи. Коли вона їхала з Катеринослава у своєму фаетоні, то розкидала дрібні монети та солодощі, а діти їх збирали».
Окрім землеробства в Олексіївці за часів Російської імперії масово виготовляли полотно: грубе й тонке. З полотна шили не тільки одяг, а й предмети, потрібні в побуті, а також вишиті прикраси.
У період Німецько-радянської війни на території сіл Олексіївка, Григорівка, Микільське, Васюкове і хутору Савчинський не раз відбувались бої червоноармійців з німецькими військами. У жовтні 1941 р. до села увійшли німці. У лютому 1942 р. їх змінили воїни 38-ї кавалерійської дивізії і утримували село до 20 травня 1942 року. У середині лютого 1943 р. червоноармійці знову окупували Олексіївку і сусідні села, але після запеклих боїв з гітлерівцями були знову вибиті. Остаточно Радянський тоталітарний режим в Олексіївці та інших селах було встановлено у період вересневих боїв 1943 року воїнами 39-го гвардійського стрілецького полку. Радянські воїни, які загинули в боях при обороні Олексіївки та навколишніх сіл, поховані в братській могилі в центрі села Олексіївка. У могилі поховано 23 воїни, відомі прізвища 16. Багато жителів села Олексіївка брали участь у Другій світовій війні. 166 воїнів загинуло в боях.
У 1970 році у центрі села було встановлено бетонну статую Лєніна, виготовлену на Харківській скульптурній фабриці.
Відповідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», Закону України «Про культурну спадщину», Указу Президента України від 23.03.02». № 279 «Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання наслідків тотальної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій» у грудні 2004 року Свято-Казанський Храм ікони Божої матері, споруду, яка є архітектурною пам’яткою місцевого значення і в якій знаходився Олексіївський сільський будинок культури, передано Харківської єпархії УПЦ Московського патріярхату.
7 жовтня 2014 року місцеві патріоти демонтували пам'ятник Лєніну.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Близнюківської селищної громади.[1]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Близнюківського району, увійшло до складу Лозівського району Харківської області.[2]
Транспорт
Відстань до залізниці складає 8 км, найближча залізнична станція Самійлівка.
Економіка
У селі є молочнотоварна ферма, машинно-тракторні майстерні.
Піщаний кар'єр.
Парник.
Культура
Стадіон.
Будинок культури.
Пам'ятки
Храм Казанської ікони Божої Матері — пам’ятка архітектури початку ХХ ст. Збудований поміщицею Олексієнко Надією Іванівною у 1916 році. В 20-х роках ХХ ст. купол церкви був зруйнований. Довгий час приміщення використовували під комору, клуб і тільки в 2004 році храм передано релігійній громаді села.
