Олена Грецька
Олена Грецька і Данська (грец. Πριγκίπισσα Ελένη της Ελλάδας και Δανίας, рум. Elena a Elenilor și de Danemarca; 2 травня 1896, Афіни, Грецьке королівство — 28 листопада 1982, Лозанна, Швейцарія) — дочка короля Греції Костянтина I і Софії Прусської, дружина румунського наслідного принца Кароля, мати короля Міхая I. За зусилля з порятунку румунських євреїв від нацистів була ушанована в 1993 році званням Праведник народів світу. Принцеса Грецька і ДанськаОлена народилася в Афінах, вона була третьою дитиною в родині принца-наступника Греції Костянтина (згодом король Костянтин I) і його дружини, принцеси Софії Прусської. У Олени були 3 брати, кожен з яких правив в Греції — Георг II, Олександр I, Павло I — і дві сестри, Ірина та Катерина. У 1910 році в результаті військової змови з метою поставити королем Греції її батька Костянтина замість діда Георга I Олена вирушила у вигнання разом зі своїми батьками, братами та сестрами.[5] Сім'я провела літо в замку Фредеріш, будинку її тітки по материнській лінії Маргарити, ландграфині Гессенської. Перш ніж повернулися до Греції, вона провела зиму в готелі у Франкфурті. У 1917 році Олена і її сім'я вирушила у вигнання вдруге через те, що її батько підтримав союзників у Першій світовій війні.[6] Після короткого перебування в Санкт-Моріці сім'я переїхала на віллу недалеко від Цюриху. Її пересування були суворо обмежені союзниками; вона повинна була проживати тільки в німецькомовній частині Швейцарії. Кронпринцеса РумуніїУ грудні 1919 року Олена зустріла наслідного принца Румунії Кароля в Люцерні; він повертався зі світового турне після вимушеного розлучення зі своєю першою дружиною.[7] Олена супроводжувала Кароля в Румунію. У листопаді 1920 року вона відвідала Кароля в Цюриху, і там він просив руки Олени у її батька. Проти цього шлюбу була мати Олени, королева Софія.[8]  У грудні 1920 король Костянтин I був відновлений на троні в Греції, і Олена повернулася до Афін. Вона вийшла за Кароля 10 березня 1921 року в кафедральному соборі в Афінах. Вона була першою грецькою принцесою, яка вступила в шлюб в Афінах.[9] Пара провела медовий місяць у Татої, літній резиденції грецької королівської сім'ї, перш ніж вирушити до Бухаресту.[10] У Олени та Кароля була квартира в Котроченському палаці в Бухаресті, але вони провели більшу частину свого часу в замку Пелеш в Синаї.[11] Шлюб був спочатку щасливим, але потім зіпсувався.[12] 25 жовтня 1921 року в Олени та Кароля народилася єдина дитина — принц Міхай. З чуток, пологи були передчасними (він народився тільки через сім з половиною місяців після весілля батьків). У грудні 1921 р. сім'я переїхала в будинок Чаіс Касілеф в Бухаресті.[13] Олена була також призначена почесним полковником 9-го кавалерійського полку.[14] У 1925 році у Кароля почався роман з Оленою Лупеску. У грудні 1925 року він відмовився від своїх прав на престол і виїхав з Румунії. 4 січня 1926 року румунський парламент ратифікував прийняття відмови Кароля, і прийняв законопроєкт, який надає Олені титул принцеси Румунії.[15] Олена залишилася в Румунії з сином Міхаєм. Наступного літа вона вирушила до Італії, щоб спробувати домовитися про зустріч з Каролем, але зустрічі не відбулося.[16] Розлучення У липні 1927 року син Олени Міхай став королем Румунії. У грудні 1927 р. Кароль попросив у Олени розлучення.[17] Спочатку вона відмовилася, але в підсумку погодилася. 21 червня 1928 р. шлюб був розірваний румунським Верховним судом.[18][19] 6 червня 1930 року Кароль повернувся до Румунії і був проголошений королем. Олена продовжувала жити у власному будинку в Бухаресті з сином Міхаєм. Далі було кілька місяців дискусій про анулювання розлучення. Уряд і суспільство Румунії підтримували відновлення подружніх відносин Кароля і Олени. Спільна церемонія коронації була запланована на середину вересня.[20] Олені сказали, що в результаті скасування акту від 4 січня 1926 року Кароль ставав королем, а вона — королевою Румунії.[21] Уряд представив указ, який підтверджує, що Олена іменується Її Величність Королева Румунії. Кароль, однак, заявив Олені, щоб вона іменувалася Її Величність Олена (тобто у неї не було титулу королеви). Олена заборонила так її називати.[22]  Зрештою стало ясно, що сам Кароль не бажає анульовувати розлучення. Оскільки Олена не вживала заходів проти планів уряду скасувати розлучення, Кароль вжив заходів проти неї самої: були виставлені охоронці навколо її будинку, ті, хто відвідував її, переслідувалися, і вона була позбавлена почесного звання полковника.[23] Зіткнувшись з цими проблемами, Олена вирішила піти у вигнання. Після короткого візиту в Лондон вона стала жити на віллі у своєї матері недалеко від Флоренції.[24] У жовтні 1932 роки вона повернулася в Бухарест. Кароль почав писати проти неї в пресу, стверджуючи, що вона двічі намагалася накласти на себе руки.[25] Уряд видав указ, який підтверджує громадянство Олени в Румунії, і офіційно дозволив їй перебувати в Румунії шість місяців щороку і бачитися з сином кожного року впродовж місяця.[26] Попри офіційний дозвіл на проживання в Румунії, Олена залишалася в вигнанні у Флоренції.[27] Її фінансове становище було стабільним, і вона була в змозі купити собі власну віллу в місті Сан Доменіко. Навесні 1934 р. Олена переїхала в віллу разом зі своїм братом Павлом і двома сестрами.[28] Вона жила тут наступні десять років, бачачи свого сина Міхая впродовж місяця щорічно. Королева-мати РумуніїУ вересні 1940 року Міхай був відновлений на престолі. Олена отримала титул королеви-матері Румунії. Під час Другої світової війни вона присвятила себе догляду за пораненими. За зусилля з порятунку румунських євреїв від нацистів вона була ушанована в 1993 році званням Праведника народів світу[29]. У грудні 1947 року Міхай був змушений відректися від престолу. Олена повернулася в Сан Доменіко. Пізніше вона жила в Лозанні і Флоренції. Олена померла у 86-річному віці в Лозанні в 1982 році. Титули
Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
