Олефіренко Євген Валерійович

Євген Олефіренко Євген Валерійович Олефіренко
Лейтенант
Загальна інформація
Народження	27 вересня 1988(1988-09-27)  Київ, Українська РСР, СРСР
Смерть	7 липня 2022(2022-07-07) (33 роки)  Бахму́т, Донецька область, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Національність	українець
Alma Mater	Національний університет «Києво-Могилянська академія» і Університет Уппсала
Псевдо	Елвіс
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	241 ОБрТрО  1 ОБрСпП
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки

Євге́н Вале́рійович Олефі́ренко (позивний — Елвіс; 27 вересня 1988, м. Київ — 7 липня 2022, біля м. Бахмут, Донецька область) — український військовослужбовець, лейтенант 1 ОБрСпП Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022, посмертно).

Євген Олефіренко народився 27 вересня 1988 року в місті Києві.

Випускник-історик Національного університету «Києво-Могилянська академія» (2010, бакалавр; 2017, магістр) та Упсальського університету Швеції (2012).

У 2014 році після початку російсько-української війни цілеспрямовано готувався до захисту України. Навчався на кафедрі військової підготовки Національного університету оборони України.

24 лютого 2022 року мобілізований до 206-го батальйону 241-ї окремої бригади ТрО, потім переведений до 1 ОБрСпП. За цей час воював під м. Миколаєвом, був гранатометником і мінометником, навчав іноземних добровольців, які захищають Україну, командував взводом 1-ї Інтернаціональної роти 517-го батальйону 1-ї окремої бригади спеціального призначення ім. Івана Богуна. Захищав м. Лисичанськ на Луганщині і він зумів вивести свій підрозділ з напівоточеного міста неушкодженим.

Загинув 7 липня 2022 року в боях з російськими окупантами біля м. Бахмуту на Донеччині.^[1]

Похований 10 липня 2022 року на Байковому кладовищі м. Києва.

Залишилися дружина й донька.

• орден «За мужність» III ступеня (17 листопада 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[2].

У серпні 2022 року катедра історії Національного університету «Києво-Могилянська академія» оголосила про заснування Іменного благодійного Фонду ім. Євгена Олефіренка^[3].

Книжки, які врятували бійці Євген Олефіренко та Станіслав Коваль у переддень захоплення росіянами міста Лисичанська, передано до Центральної бібліотеки ім. Т. Г. Шевченка для дітей міста Києва^[4][5].

Дружина — Марія Павловська, науковиця, мікробіолог, дослідниця НАНЦ.

Донька — Дзвенислава Олефіренко (2013).

Сестри — Богдана Шевченко, журналістка, фотохудожниця, видавниця; Олена Олефіренко.

Брат — Андрій Шевченко, журналіст, народний депутат України в парламенті V, VI і VII скликань, Надзвичайний і повноважний посол України в Канаді (2015—2021).

Батьки — Оксана Шевченко, Віталій Шевченко, Валерій Олефіренко.

• Цитатник Небесного полку // Ukraїner.
• Б. Куфрик. Брат загиблого захисника: «Він зробив операцію на очі, щоб бути вправнішим бійцем» // Експрес. — 2022. — 23 липня.
• Б. Куфрик. Брат загиблого захисника: «Він зробив операцію на очі, щоб бути вправнішим бійцем» // Ukrayina.pl. — 2022. — 23 липня.
• Т. Зарічна. Євген Олефіренко: він був у самому пеклі // Порадниця. — 2022. — 21 липня.
• Т. Левченко. «Зберіг життя усіх своїх хлопців, але загинув сам»: прощання із Євгеном Олефіренком (відео) // Радіо Свобода. — 2022. — 10 липня.
• «Він був у самому пеклі»: на Донеччині загинув киянин Євген Олефіренко «Елвіс» // Новинарня. — 2022. — 9 липня.
• У бою загинув героєм молодий український командир «Елвіс» (фото) // РБК Україна. — 2022. — 8 липня.
• Євген Олефіренко. Книга пам'яті загиблих героїв-могилянців // НУ «Києво-Могилянська академія».