Ольшевський Рудольф Олександрович
Рудо́льф Олекса́ндрович Ольше́вський (справжнє прізвище Гольдфельд; 14 вересня 1938, Гомель — 4 вересня 2003, Бостон) — російський поет, прозаїк, журналіст і перекладач. БіографіяРудольф Ольшевський народився в Білорусії, куди його батьків було направлено з Одеси на роботу[1]. Сім'я повернулася до Одеси, коли майбутньому поетові було близько року. Під час Великої Вітчизняної війни — в евакуації з матір'ю, Зиновією Генріхівною; батько — Олександр Самійлович Гольдфельд — загинув на фронті. 1956 року, закінчивши одеську середню школу, Рудольф Ольшевський оселився в Кишиневі, з яким пов'язане все його творче майбутнє. Протягом кількох десятиліть Рудольф Ольшевський працював у редакціях газети «Молодь Молдови» та літературного журналу «Кодри». З 1963 року, як сценарист, співпрацював з кіностудією Молдова-фільм[2]. У 1960—1980-х роках керував літературним об'єднанням «Орбіта» при молодёжке, в якому розпочалася літературна діяльність Євгенія Хорвата, Наума Каплана (1947—1978), Бориса Ройтблата, Віктора Пане (нар. 1954), Олександра Фрадіса, Катерини Капович, Бориса Вікторова (Друкер, 1947—2004), Олександри Юнко, Олександра Бродського (Міккі Вульф), Світлани Мосової та багатьох інших місцевих літераторів. Головним чином, у Кишиневі було видано понад двадцять книг поезії, публіцистики, художньої прози, віршованих перекладів письменника, враховуючи 5 фантастичних романів. Автор поетичних збірок «Розчаклуй-трава», «Третій полюс» (1967), «Високі дзвони» (1971), «Минає літо» (1973), «Багаття опівночі» (1976), «І знову осінь» (1978), «Тінь птаха» (1982), «Все це було на землі» (1985), «Вік хмелю» (1985), «Називаю себе» (1986), «Червона ягода» (1992), збірки віршів для дітей «Хвостата азбука» з ілюстраціями Марини Андрухіної (2001), романів «Господи помилуй» і «Два сонця Ф'юрі» (2000), книги оповідань «Поговорімо про Одесу» (2001). Рудольф Ольшевський написав лібрето до опери молдавського композитора Едуарда Лазарева «Дракон» за п'єсою-казкою Євгена Шварца, склав два випуски літературного альманаху «Гілка Єрусалима». Перекладав поезію Павла Боцу, Петра Задніпру, Віктора Телеуке. Серед перекладених ним та виданих окремими книгами молдавських письменників — Спірідон Вангелі та Георге Воде («Відкриття колодязя», 1978), збірка дитячих віршів Костянтина Кондри «Домашні чарівники» (1963), збірники Андрія Лупана «Схованки» (1964), Анатола Гужела «Перетворення» (1975) й Дмитра Матковського «Держава черешень» (1983). У перекладах з їдишу вийшли: збірка віршів Мойше Лемстера «Єврейський дощ» (1997), книга новел Іхила Шрайбмана «Творіння та кохання» (2000), історичний роман Бориса Сандлера «Глина та плоть» про Кишинівський погром 1903 року (2003). 2000 року в перекладах Р. О. Ольшевського з їдишу було видано книгу «Тіні, що літають», що увібрала в себе вірші п'яти єврейських поетів Бессарабії — Еліезера Штейнбарга, Зейлика Бардичевера, Янкева Штернберга, Мотла Сакцієра й Герцла Ривкина. З 2000 року Рудольф Ольшевський мешкав у Бостоні (США). Сім'я
Книги
Фільмографія
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||
._(14578677202).jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
