Омельченко Світлана Іванівна
Світлана Іванівна Омельченко (7 вересня 1928, Київ — 24 жовтня 2005, Київ) — українська науковиця-хімікиня, доктор хімічних наук в галузі хімії високомолекулярних сполук, професор. ЖиттєписСвітлана Іванівна Омельченко народилася 7 вересня 1928 р. у м. Київ. У 1937 р. разом з батьками переїхала в с. Кийму Есильського району Акмолінської області. Після закінчення десятирічної школи впродовж 1946—1947 рр. вона працювала вчителькою молодших класів середньої школи № 1 1 м. Акмолінська. З 1947 до 1952 р. С. І. Омельченко — студентка хіміко-технологічного факультету політехнічного інституту імені С. М. Кірова (м. Свердловськ) кафедри технології органічного синтезу. Після закінчення інституту залишилась на цій же кафедрі як аспірантка і у 1956 р. захистила дисертаційну роботу на здобуття вченого ступеня кандидата хімічних наук. 3 1956 р. працювала старшим науковим співробітником хімічної лабораторії Свердловського інституту антибіотиків. У 1958 р. за конкурсом перейшла на роботу в Уральське відділення науково-дослідного інституту залізничного транспорту на посаду старшого наукового співробітника лабораторії полімерів. З 1960 до 1963 р. працювала в м. Донецьку в Українському науково-дослідному інституті пластмас спочатку на посаді начальника лабораторії поліефірних смол, пізніше виконуючим обов'язки заступника Директора з наукової роботи та виконуючим обов'язки директора інституту. У травні 1974 р. Світлана Іванівна захистила дисертаційну роботу за темою ,,Сложные олигоэфиры и полимеры на их основе" на здобуття вченого ступеня доктора хімічних наук. У 1981 р. їй присуджено наукове звання професора. ![]() З 1963 до 1999 р. С. І. Омельченко працювала в Інституті хімії високомолекулярних сполук НАН України старшим науковим співробітником (1963 р.), завідувачкою лабораторії (1965 р.), завідувачкою відділу хімії сітчастих полімерів (1965 р.). У 1999 році вийшла на заслужений відпочинок. Померла на 78-му році життя 24 жовтня 2005 року. Похована на Байковому кладовищі (ділянка № 43а). Науковий доробокС. І. Омельченко — відомий вчений-хімік у галузі високомолекулярних сполук, зокрема, провідний фахівець в області антикорозійних покриттів і лакофарбових матеріалів. Її науковій діяльності притаманний комплексний підхід при вирішенні проблем формування сітчастих полімерів, що охоплює синтез вихідної олігомерної сировини, зокрема естерної, епок- сидної і кремнійорганічної природи, вивчення механізму формування полімерних сіток в його хімічному і структурному аспектах, встановлення зв'язку між хімічним складом, структурою і властивостями отриманих плівкотвірних полімерів. Великий обсяг робіт присвячено встановленню особливостей процесів формування плівкотвірних поліуретанів у тонкому шарі на поверхні різних субстратів і під дією різних факторів, а також їх модифікації органічними та кремнійорганічними сполуками. Велика увага приділялась розробці принципів створення рецептур антикорозійних покриттів і лакофарбових матеріалів для конкретних галузей споживання. При цьому слід відмітити її тісний зв'язок з промисловими підприємствами в плані вирішення їхніх нагальних потреб. З урахуванням тенденції розвитку хімічного виробництва нею зроблено значний внесок у розробку наукових основ створення водних антикорозійних плівкотвірних композицій. Науково-суспільна діяльністьС. І. Омельченко брала активну участь у громадській та науково-організаційній діяльності, була членом комісії з прискорення впровадження полімерних матеріалів у народне господарство, заступником голови секції лакофарбових і полімерних покриттів Республіканської Міжвідомчої ради з корозії та антикорозійного захисту металів, членом спеціалізованої ради при ІХВС НАН України з присудження вченого ступеня доктора наук, членом проблемної ради з високомолекулярних сполук при АН УРСР, членом редколегій журналів «Химическая технология», «Композиционые полимерные материалы» та інших наукових видань. С. І. Омельченко систематично виступала з лекціями та науковими доповідями. Розвиток очолюваного С. І. Омельченко наукового напряму був нерозривно пов'язаний з вихованням кадрів високої кваліфікації. Серед її учнів — 15 кандидатів наук. Грамоти та нагородиЗа її лекційну діяльність неодноразово була відмічена грамотами Президії АН УРСР і товариства ,,Знання". За високі заслуги та успіхи в науковій роботі Світлана Іваніва Омельченко нагороджена медаллю ,,За доблестный труд" і Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Результати впровадження наукових розробок С. І. Омельченко відмічені медалями ВДНХ СРСР та УРСР. Вибрані праціВсього понад 200 наукових робіт і 57 авторських свідоцтв СРСР на винаходи. С. І. Омельченко — автор 4 монографій. Монографії
Патенти
Бюл № 5 2003
Статті
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia