Онищук Олег Петрович

Олег Петрович Онищук
Олег Петрович Онищук
Народився	12 серпня 1961; Путринці, Ізяславський район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Помер	31 жовтня 1987 (26 років); в районі кишлака Дурі, провінція Забуль, Демократична Республіка Афганістан; ·від отриманих поранень
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	військовий
Alma mater	Київське вище загальновійськове командне училище
Учасник	Війна в Афганістані 1979—1989
Посада	командир 4-ї групи («Каспій-724»), заступник командира 2-ї розвідувальної роти 186-го окремого загону спеціального призначення («7-й окремий мотострілецький батальйон»)
Військове звання	Старший лейтенант
У шлюбі з	Онищук Галина Степанівна
Діти	дочки Світлана і Наталія
Нагороди
	Медаль «За бойові заслуги»
	; ; ;

Олег Петрович Онищук (нар. 12 серпня 1961, Путринці, Ізяславський район, Хмельницька область, Українська РСР — пом. 31 жовтня 1987, Дурі, Забуль, Демократична Республіка Афганістан) — радянський командир, старший лейтенант, кандидат в члени КПРС. Герой Радянського Союзу^[1].

Біографія

Народився 12 серпня 1961 року в робітничій сім'ї у селі Путринці Ізяславського району, Хмельницької області, Українська РСР.

1978 року закінчив середню школу № 5 в місті Ізяслав.

Того ж року призваний на строкову службу до Радянської Армії.

1982 року закінчив факультет розвідки Київського вищого загальновійськового командного училища імені М. В. Фрунзе.

З 1982 року командир розвідувальної групи 24-ї окремої бригади спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР Забайкальського військового округу, на посаді командира взводу.

Згодом переведений до Туркестанського військового округу.

У квітні 1987 року приступив до виконання обов'язків заступника командира 2-ї розвідувальної роти 186-го окремого загону спеціального призначення (умовно «7-й окремий мотострілецький батальйон») 22-ої окремої бригади спеціального призначення 40-ї загальновійськової армії в складі радянських окупаційних військ на території Афганістану.

Докладніше: Загибель групи Онищука

Загинув від отриманих поранень 31 жовтня 1987 року як командир 4-ї групи (умовна назва «Каспій-724») 2-ї розвідувальної роти 186-го окремого загону спеціального призначення під час операції з перехоплення транспорту постачання афганських моджахедів.

Похований у місті Ізяславі Хмельницької області.

Вшанування пам'яті

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 травня 1988 року старшому лейтенанту посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденом Леніна, орденом Червоного Прапора, медаллю «За бойові заслуги».
У місті Ізяславі по вулиці Незалежності встановлено пам'ятник Онищуку Олегу Петровичу.
Ім'ям Онищука Олега Петровича названо вулиці в селі Путринці і в місті Ізяславі^[2]
Матеріали про старшого лейтенанта О. П. Онищука і його речі зберігаються в реліквійній експозиції «Трагедія і доблесть Афгану» Меморіального комплексу «Національний музей історії України у Другій світовій війні»^{[джерело?]}
З 1998 року у місті Києві проводяться щорічні змагання зі спортивного орієнтування, присвячені пам'яті Героя Радянського Союзу Олега Онищука.^[3]
Ім'я Олега Петровича Онищука присвоєно Ізяславському ліцею №5.
У листопаді 2015 року на фасаді Ізяславського ліцею №5 імені О. П. Онищука Ізяславської міської ради встановлено меморіальну таблицю Олегу Петровичу Онищуку^[4]
Загибелі групи Онищука у версії радянської пропаганди присвячено значну частину експозиції музею в Ізяславському ліцеї №5 імені О. П. Онищука.