Опенховський Федір Мечиславович
Опенховський (Опеньховський) Федір Мечиславович, польською мовою Teodor Opęnchowski (травень 1853, Люблін, Люблінська губернія, Російська імперія – 1 (14) січня, 1914, Берлін, Німеччина) - український лікар часів Російської імперії, терапевт. Доктор медицини (1884), професор кафедри шпитальної [1] та факультетської терапії, директор шпитальної терапевтичної клініки (1897), завідувач кафедри факультетської терапії (1903-14) Імператорського Харківського університету [2][3]. ЖиттєписНародився в Любліні. Мав походження з польського шляхетного роду [4] [5]. Закінчив медичний факультет Київського університету в 1876 році, 3 роки працював ординатором Київського військового шпиталю. З 1879 року перебував у чотирирічному відрядженні за кордоном, де вдосконалював свою клінічну освіту в кращих клініках Страсбурга, Парижа і Відня[6]. У 1884 р. у Дерпті успішно захистив докторську дисертацію на тему "До вчення про закінчення серцевих нервів", в 1889 р. удостоєний премії Гамбургера за роботу "Про іннервацію шлунку". У 1891 р. призначений професором і очолював кафедру шпитальної терапії по 1903 р., директор шпитальної терапевтичної клініки в Харкові ( з 1897 р.). Дійсний статський радник, нагороджений орденами Святої Анни, Святого Володимира, Святого Станіслава [7]. Помер 1 (14) січня 1914 року у Берліні від тромбозу після оперативного лікування раку шлунку. Похований у Люблінській губернії. Науковий доробокНаукові дослідження присвячені клінічній фізіології, фармакології та експериментальній патології. Склав "Проект поліклінічного викладання для студентів 4 і 5 семестрів" (1895), зобов'язував студентам, крім курації хворих, проводити хімічне і мікроскопічне дослідження в лабораторії. У 1894 р. запропонував теорію блювоти при карциномі шлунку, першим в Харкові прижиттєво встановив діагноз гострого інфаркту міокарду при стенозі правої коронарної артерії, вивчав ефективність застосування дигіталісу при коронарній недостатності. У 1909 р. на І Російському з'їзді терапевтів виступив з доповіддю на тему "До діагностиці локалізації круглої виразки шлунку", в якому довів тісний зв'язок між наявністю больових точок по ходу хребта і локалізацією виразок шлунку (симптом Опенховського). Автор 28 друкованих праць, під його керівництвом підготовлено і захищено 7 дисертацій. Найбільш відомими його учнями були Шатілов Петро Іванович та Корхов Андрій Петрович [8] Є також відомості і щодо Щоголєва Матвія Олесандровича, ординатора ( в подальшому професора) в клініці Опенховського , а також його зв'язків з Яворницьким Дмитром [9] Громадська діяльністьНа особисті кошти організував будівництво при Олександрівській лікарні аудиторії, лабораторії та аптеки. У 1913 році був обраний головою терапевтичної секції Харківського медичного товариства (ХМТ). Голова Харківського відділення Всеросійської ліги боротьби з туберкульозом. Здійснював фінансову допомогу студентам польського походження та римсько-католицьким вірянам Харкова. Сім' яДружина Стефанія Еммануїлівна, сини Георгій (1885), Віктор -В' ячеслав (1891), навчались в Харківському технологічному інституті, в подальшому інженери. Родина мешкала на вулиці Кокошкішській, 1 (нині -Гоголя), потім на Сумській, 84. Інтер 'єр кімнат Опенховського Ф.М. зберігся на світлинах харківського фотомитця Іваницького О.М. На початку 20-х років ХХ сторіччя члени родини повернулись на історичну батьківщину. Пам'ятьНекрологи про смерть Ф.М. Опенховського надрукували газети " Южный край" та "Утро" (1914), у Харківському медичному товаристві 18 січня цього ж року відбулося траурне засідання пам 'яті вченого. Портрет вченого був розміщений у залі товариства, як знак поваги до його здобутків, встановлена премія його імені для студенток Жіночого медичного інституту. До 160 та 165 — річчя з народження персоналії відбулися ювілейні заходи[10] Література
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
