Оперний театр Зиміна

Оперний театр Зиміна — приватний оперний театр, створений 1904 року в Москві С. І. Зиміним. 1917 року театр був націоналізований, а 1924 року — перетворений на філію Большого театру.

Відкриття театру відбулося 1 (14) жовтня 1904 року на сцені театру «Акваріум» оперою «Майська ніч» М. А. Римського-Корсакова.

З 1908 року спектаклі ставились на сцені Театру Солодовникова (нині приміщення Московського театру оперети). Театр пропагував російську класичну оперу (« Борис Годунов» Мусоргського був поставлений без звичайних купюр і зі сценою «під Кромами»), ставив значні твори західно-європейської класики (тут вперше в Росії були поставлені «Нюрнберзькі мейстерзінгери» Вагнера, 1909)^[1].

Під час Першої світової війни, в 1914 році, в Москві Зимін організував госпіталь, де за пораненими доглядали артисти і співробітники його театру. 1916 року була відкрита Оперна студія, де підготовка співаків велася за методикою, розробленою самим Зиміним.^[2] Але дуже скоро Оперна студія була ліквідована новою владою Ради робітничих і селянських депутатів.

1917 року театр 3иміна був націоналізований і отримав нову назву Театр Ради робітничих депутатів, з 1919 року — Мала державна опера, з 1921 року — Театр музичної драми. Проте, С. 3имін ще деякий час працював там в якості члена дирекції.

Серед постановок, здійснених в оперному театрі Зиміна:

1907 — «Орлеанська діва»: диригент Паліцин, режисер Оленін; Карл VII — Пікок, Дюнуа — Вєков, Ліонель — Бочаров, Кардинал — Трубін, Агнеса — Добровольська, Іоанна д'Арк — Петрова-Званцева, Тібо — Осипов, Раймонд — Карензін.

24 вересня 1909 в Опері Зиміна вперше був поставлений «Золотий півник» Н. А. Римського-Корсакова: режисер Оленін, художник Білібін, диригент Купер; Шемаханська цариця — Добровольська, Додон — Сперанський, Звіздар — Пікок, Амелфа — Ростовцева, Полкан — Запорожець, Гвідон — Ернст, Афрон — Диков, Золотий півник — Клопотовська.

1911 — «Опричник»: диригент Паліцин, режисер Оленін, художник Маторін; Андрій — Дамаєв, Наталя — Мілова, Морозова — Остроградська, Жемчужний — Трубін. У тому ж 1911 році пройшла прем'єра опери Е. Альбера «Долина» (друга постановка в Російській Імперії після Одеси): диригент Паліцин, постановка Оленіна; Педро — Дамаєв, Себастьяно — Бочаров, Марта — Друзякіна, Томазо — Осипов, Нурі — Турчанінова, Моруччіо — Чугунов, Нандо — Скуба.

У театрі ставилися опери: «Іван Сусанін», «Русалка», «Демон», «Князь Ігор», « Снігуронька», «Садко», «Казка про царя Салтана», «Хованщина», «Борис Годунов»; «Мельник — чаклун, обманщик і сват» Соколовського, «Аскольдова могила»; «Рогнеда» Сєрова; твори західно-європейських композиторів «Аїда», «Богема», «Чіо-Чіо-сан»; «Манон» Жуль Массне; «Луїза» Гюстава Шарпантьє.

Крім того, було поставлено більшість опер П. І. Чайковського. Опери «Нюрнберзькі мейстерзінгери» (в 1909) і «Кармен» вперше в Росії пройшли в театрі Зиміна. Тут були поставлені «Капітанська дочка» Кюї, «Клара Міліч» Кастальского, «Трільбі» Юрасовського, «Сестра Беатриса» Гречанінова та ін.

1916 року вперше побачила світ рампи саме в Опері Зиміна комічна опера В. Еренберга «Весілля» за однойменним водевілем Чехова.

Ще 1908 року спеціально для роботи з молодими співаками Зимін відкрив у Москві театр «Оріон» (як філію «Опери Зиміна»). Видатна співачка Валерія Барсова була з тих, хто вперше вийшли на сцену саме в Опері Зиміна — 1917 року.

До складу Оперного театру Зиміна увійшла, крім створеної ним приватної трупи, велика частина трупи « Товариства артистів московської приватної опери», керованого М. М. Іпполітовим-Івановим, яке закрилося в тому ж 1904 році. В кінцевому підсумку театр виник в результаті злиття двох цих труп.

В Опері Зиміна працювали як видатні вокалісти свого часу, так і артисти-початківці. Поруч з відомими співаками до театру запрошувались молоді актори, яким надавалась допомога у вокальній та мистецькій освіті.^[3].

Там працювали співаки: Ф. І. Шаляпін; Л. В. Собінов; Л. М. Клементьєв; П. С. Оленін — з 1907 головний режисер театру; В. І. Страхова, В. Р. Пікок; О. Каміонський; В. Л. Нардов; О. І. Улуханов; Р. К. Ламберт; М. Д. Вєков, О. В. Нечаєва, О. Я. Цвєткова, В. М. Петрова-Званцева, Н. С. Єрмоленко-Южина, М. В. Бочаров, В. П. Дамаєв, М. І. Сперанський, М. І. Донець^[4], Ю. С. Кипоренко-Даманський; режисери О. В. Івановський, А. П. Петровський, М. М. Званцев, Ф. Ф. Коміссаржевський; диригенти М. Іпполітов-Іванов; Е. А. Купер; А. М. Пазовський; М. М. Багриновський, Є. Є. Плотніков; скрипаль Ю. Ф. Фаєр; кларнетист Ф. І. Ніколаєвський, класичний танцівник М. Ф. Мойсеєв та інші видатні музиканти і театральні діячі — художники, артисти оркестру та ін.

В театрі виспупали також П. І. Цесевич , Б. К. Яновський, Г. С. Кравченко, Н. П. Кошиць, Ф. Б. Павловський , М. І. Закревська, В. О. Селявін, П. С. Строганов, І. Є. Гриценко, О. Р. Грозовська.

На запрошення Зиміна тут виступали закордонні співаки — Тітта Руффо, Джузеппе Ансельмі, Ліна Кавальєрі, диригенти — Едуар Колонн (1907), Вальтер Бруно (1914) та ін. Багато років в театрі співав італієць Маттіа Баттістіні; 1915 року на сцені театру танцювала М. Ф. Кшесінська, 1916 року з балетною трупою гастролював М. М. Фокін.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Оперний театр Зиміна

• Боровский В. Московская опера С. И. Зимина. — М., 1971(рос.)
• Зимина В. Опера Зимина — Москва, 1992, № 5-6(рос.)
• Зимина В. Опера Зимина. От мануфактуры до театра // Москва. Родословная. — М., 1998(рос.)