Організація економічного співробітництва
Організація економічного співробітництва — (ОЕС) англ. Economic Cooperation Organization — (ECO) – міжурядова організація, членами якої є сім азійських та три євразійські країни. Організація виступає в ролі платформи для обговорення шляхів покращення розвитку торгівлі та інвестиційних можливостей країн членів. ECO є спеціальною організацією відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй (гл. VIII).[4] Загальна мета полягає у створенні єдиного ринку товарів і послуг, подібного до Європейського Союзу. Секретаріат ОЕС знаходиться в Тегерані, економічне бюро в Туреччині, наукове бюро в Пакистані. Населення організації становить 416 046 863 ос., площа 8 620 697 км².[5] Організація створена у 1985 р. у складі: Пакистану, Туреччини та Ірану. У 1992 р. до її складу приєднались Азербайджан, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан. ІсторіяОрганізація економічного співробітництва, створена у 1985 році Іраном, Пакистаном і Туреччиною з метою поглиблення економічного, технічного та культурного співробітництва між державами-членами. Вона стала наступницею «Організації регіональної співпраці та розвитку» (англ. Regional Cooperation for Development) — (RCD), яка була заснована в 1964 році, та закінчила діяльність в 1979. Восени 1992 року, ЕОС була розширена за рахунок включення семи нових членів, а саме Афганістану, Азербайджану, Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Туркменістану і Узбекистану. ДіяльністьДіяльність ОЕС здійснюється через директорати під керівництвом генерального секретаря та його заступників. Діяльність ОЕС зосереджена на досягненні взаємної вигоди її членів шляхом розвитку різних проектів та програм в таких областях:
У взаєминах країн ОЕС переважає економічна складова, політична спрямованіть менш виражена. Основні політичні та економічні напрями діяльності ОЕС встановлюються на самітах глав держав країн-членів ОЕС, які проводяться раз на два роки відповідно до Статті 4 Статуту ОЕС. Генеральні Секретарі[6]![]()
Держави — члени
Примітки
Джерела
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia