Орест Купранець

о. Орест Купранець, ЧСВВ
Народився	16 червня 1924(1924-06-16)  Дрогобич, Львівське воєводство, Польська Республіка
Помер	16 квітня 1988(1988-04-16) (63 роки)  Торонто, Канада
Поховання	Мандер
Країна	Польська Республіка  Українська держава  Німецький Райх  Канада
Національність	українець
Місце проживання	Мандер Рим Відень Торонто
Діяльність	ієромонах, письменник, журналіст, педагог, історик церкви, редактор
Alma mater	Папський східний інститут і Український вільний університет
Науковий ступінь	доктор філософії
Знання мов	англійська, німецька, польська, російська, італійська, старослов’янська і латина
Батько	Карло Купранець
Мати	Анна Петренко

О́рест Купране́ць (хресне ім'я Фра́нко; 16 червня 1924, Дрогобич — 16 квітня 1988, Торонто) — український церковний діяч, священник УГКЦ в Канаді, василіянин, доктор філософії, педагог, письменник, історик церкви, довголітній редактор часопису «Світло».

Франко Купранець народився 16 червня 1924 року в місті Дрогобич у сім'ї Карла Купранця і його дружини Анни з дому Петренко. Народну школу і гімназію закінчив у рідному місті. Під час Другої світової війни служив у дивізії СС «Галичина», був поранений. У 1946–1950 роках вивчав філософію у духовній семінарії у місті Гіршберґ (Німеччина) та богослов'я в Українській греко-католицькій духовній семінарії у місті Кулем­­борґ (Нідерланди), де 4 вересня 1949 року отримав ієрейські свячення з рук архиєпископа Івана Бучка. 5 січня 1951 року вступив до Василіянського Чину на новіціят у Мондері (Канада). На облечинах отримав чернече ім'я Орест. 4 вересня 1952 року склав перші тимчасові обіти, а вічні — 4 вересня 1955 року. Під час новіціяту був викладачем історії Української католицької церкви для василіянських новиків і студентів, а після складення вічних обітів, став парохом парафії Різдва Пресвятої Богородиці у селі Чипман, Альберта, де похований один з перших українських галицьких поселенців у Канаді Василь Єлиняк. Будучи парохом у Чипман, о. Купранець збудував пам'ятник на честь Василя Єлиняка і за це отримав визнання і відзначення від прем'єра Канади Луї Сен-Лорана та від лейтенант-губернатора провінції Альберта Джона Джеймса Боулена. У 1953–1957 роках був першим організатором і директором українського василіянського Музею й архіву в Мандері, за що прем'єр знову надгородив його окремою відзнакою.^[1]

Восени 1957 року о. Орест переїхав до Генерального дому оо. василіян у Римі, звідки відвідував Папський східний Інститут, де брав предмети з історії церкви, літургіки й сходознавства і в 1960 році здобув ліценціят з історії церкви.^[2] Належав до Біблійної комісії для перекладу Святого Письма на українську мову. Один рік працював над тезою з філософії в Українському вільному університеті в Мюнхені, де в 1959 році здобув ступінь доктора філософії за працю «Новітній підхід поляків до правослв'я» (захист 25 вересня 1959).^[3]

У 1960–1964 роках о. Орест Купранець був настоятелем і парохом Церкви святої Варвари у Відні. Організатор різних святкувань і молінь за успішне проведення Другого Ватиканського собору, в яких взяло участь близько 10 тисяч австрійської католицької молоді, за що був відзначений папою Іваном XXIII «Ювілейною медаллю Івана XXIII» та портретом із власноручним підписом папи. Під час побуту у Відні викладав східні богословські дисципліни у різних австрійських дієцезальних та чернечих семінаріях. Був здібним у вивченні іноземних мов — володів англійською, німецькою, польською, російською, італійською, трохи французькою і голландською, добре знав строслов'янську і латинську мови.^[4]

У листопаді 1964 року став редактором василіянського часопису «Світло», що виходив у Канаді. Співпрацював з часописами «Логос», «Записки ЧСВВ», «Українські Вісті», «Дайджест дес Остенс», «Вінер Кірхенблят», «Католік Прес» та іншими. Автор понад 600 статей, есе, оповідань та 7 книг. Співредактор запланованої Історії Української Церкви в Канаді. Редактором «Світла» був до останніх днів життя.^[5]

Помер 16 квітня 1988 року в Торонто. Похований на українському католицькому цвинтарі святих апостолів Петра і Павла в Мондері.

• «Топономастика Гва­нінуса з 1611 р.» (Вінніпеґ-Мондер 1954),
• «Виклятий гетьман Мазепа» (То­­ронто 1958),
• «Православна Церк­­ва в міжвоєнній Польщі 1919—1939» (Рим 1974),
• «Духовне вогни­­ще на скитальщині» (Рим-Торонто 1975),
• «По­­ходження назви Русь в Хроніці Олександра Ґванінуса з 1611 ро­­ку» (Рим-Торонто 1977),
• «Катедра святого Йосафата в Едмонтоні» (Едмонтон 1979).

• [Некрологи]. Орест Франко Купранець // Василіянський Вісник. ч. 18. — Рим: При Генеральній Курії оо. Василіян, 1988. — С. 129—133.
• Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983), AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 p. (англ.)