Орзіх Марко Пилипович
О́рзіх Марко Пилипович (26 жовтня 1925, Одеса — 31 липня 2016[1], там само) — український вчений-конституціоналіст, Академік Академії правових наук України (1992), Української академії політичних наук (1994), Української муніципальної академії (2000), доктор юридичних наук (1979), професор (1990), заслужений діяч науки і техніки України, почесний професор Національного університету «Одеська юридична академія». З 1997 по 2011 рр. — завідувач кафедрою конституційного права. Біографічна довідкаМарко Пилипович народився 26 жовтня 1925 року в м. Одесі в інтелігентній родині. Батько працював в органах НКВС, мати — в театрі оперети. Дід був відомим діячем караїмської громади на Півдні України[2]. Навчався в Одеській спецшколі Військово-повітряних сил СРСР. Закінчив Серпуховське військово-повітряне училище. Брав участь у бойових діях у складі штурмових авіаційних полків, учасник розгрому берлінської групи німецьких військ та взяття Берліна. Після війни проходив військову службу у Німеччині. У 1954 р. М. П. Орзіх закінчив Одеський державний університет. Працював у прокуратурі, міліції, мав звання полковника міліції. З 1955 р. за сумісництвом викладає в Юридичному інституті, а з 1968 р. — старший викладач, доцент, професор, завідувач кафедрою. Одночасно обіймав посади заступника декана факультету, декана факультету університету та з часу заснування Одеської юридичної академії (1997 р.) проректора з міжнародних зв'язків. Наукова і громадська діяльністьКоло наукових інтересів Марка Пилиповича — теорія права, політологія, державне управління та місцеве самоврядування, конституційне право. Започаткував власну наукову школу людського виміру права[3]. Автор понад 500 публікацій, у тому числі понад 10 монографій, 2 науково-технічних досягнення. На Установчих зборах юридичної громадськості країни обраний членом першого складу Президії Академії правових наук України та академіком-секретарем фахового відділення, був одним з академіків-засновників Української муніципальної академії, обраний дійсним членом Української академії політичних наук. Був радником Комітету з правової політики Верховної Ради України, експертом Конституційного Суду України, членом Науково-консультативних рад Вищого адміністративного суду та Вищого господарського суду України. Член правління і експерт Фонду місцевого самоврядування при Президентові України, радник Одеського міського голови, віце-президент Фонду сприяння розвитку культури народів Причорномор'я, заступник голови та юридичний консультант Асоціації культурної українсько-китайської співдружності та інш. М. П. Орзіх — автор-виконувач, експерт щодо проектів Конституцій СРСР та УРСР (1977 p., 1978 p.), Конституції України (1996 р.). Виконував обов'язки експерта від України в Європейському суді з прав людини, офіційного представника держави у Комісії Ради Європи «За демократію через право» (Венеційська комісія). Марко Пилипович нагороджений 34-ма державними нагородами СРСР та України, знаком «Гвардія», 8 грамотами-подяками Верховного Головнокомандувача Збройними Силами СРСР та іншими почесними відзнаками. Американським біографічним інститутом у 2004 році визнаний Людиною Року. 20 серпня 2010 року Указом Президента України значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний і культурний розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю нагороджений орденом «За заслуги» ІІ ступеня[4]. Сімейне життяБлизько п'ятдесяти років надійним та дбайливим другом, радником та помічником у житті та діяльності Марка Пилиповича є дружина Галина Федорівна. Дружна сім'я виховала двох дочок — Вікторію та Валерію (к.ю.н.) — висококваліфікованих практикуючих юристів, онука Юрія (к.ю.н.) та онучку Олександру, які прагнуть бути гідними послідовниками діда та представляють четверте покоління юридичної династії. Улюблений вислів: «Гарна теорія — найпрактичніша річ на світі» (А. Берг). Основні праці
Коротка бібліографія
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia