Орлов Віктор Григорович
Віктор Григорович Орлов (рос. Виктор Григорьевич Орлов; нар. 4 жовтня 1946, Магнітогорськ, Челябінська область, РРФСР) — радянський український футболіст та український тренер, нападник. Майстер спорту СРСР, Заслужений тренер України. Кар'єра гравцяУ дитинстві займався футболом і хокеєм[1]. Перший футбольний тренер - Костянтин Дмитрієв[1]. У п'ятнадцятирічному віці, в 1962 році вступив в уфимський технікуму фізкультури, де займався хокеєм[1]. Пізніше, Віктора запросив Федір Новіков, головний тренер уфимського футбольного клубу «Будівельник» у стан команди[1]. Спочатку грав за другу команду, а потім потрапив і в основний склад, який виступав у другій лізі СРСР[1]. У 1965 році перейшов у волгоградський «Трактор», який також грав у Другій лізі. Орлов запрошувався до молодіжної збірної СРСР, де його помітили представники донецького «Шахтаря», куди він перейшов у 1966 році[1]. У складі команди провів чотири роки, граючи також за дубль[1]. 6 жовтня 1968 року в матчі проти кіровабадського «Динамо» (3:0), Віктор забив останній м'яч у грі, який став 700-м голом «Шахтаря» в чемпіонатах СРСР[2]. У 1970 році став гравцем сімферопольської «Таврії», куди його запросив Анатолій Заяєв[3]. «Шахтар» обміняв його та Василя Грубчака на Миколу Климова та Андрія Черемисіна[1]. У першому ж сезоні разом з командою став срібним призером другої ліги СРСР. У 1973 році команда стала переможцем турніру й вийшла в Першу лігу. У 1974 році «Таврія» обіграла у фіналі Кубка Української РСР житомирський «Автомобіліст» (4:1). Наступного року сімферопольці знову дійшли до фіналу, але поступилися кіровоградській «Зірці» (2:3). У своєму останньому сезоні в команді «Таврія» посіла третє місце у Першій лізі. У складі «Таврії» провів понад 300 матчів і забив понад 50 м'ячів. Орлов виступав на позиції нападника, нерідко грав як капітан команди[1]. Займає десяте місце в списку гвардійців «Таврії»[4] восьме місце в списку найкращих бомбардирів[5]. У 2010 році сайт Football.ua включив його до списку 50 найкращих гравців «Таврії», де він посів восьме місце[6]. У 1980 році грав у сімферопольському «Метеорі». Кар'єра тренераПо закінченні гри за «Таврію» вступив до вищої школи тренерів СРСР[1]. У 1980 році отримав пропозицію стати другим тренером «Таврії», де пропрацював чотири роки[7]. Потім Віктор Орлов почав працювати з дітьми в школі «Таврії». Вісім років ренував футболістів 1975 року народження, там серед його вихованців були Олексій Храмцов, Владислав Мальцев, Ігор Чечоткін, Олексій Осіпов й Сергія Аверін[1][8]. З 1992 по 2007 рік був тренером у кримському училищі олімпійського резерву. Там він підготував таких футболістів як Андрій Несмачний, Сергій Коврижкін, Олексій Храмцов, Дмитро Леонов, Станіслав Печонкін, Артур Новотрясов, Василь Попов і Віталій Саранчуков[1][7][8][9][10][11][12]. Згодом знову повернувся в школу «Таврії», де тренував дітей 1995 року народження[1]. У 2003 році був удостоєний звання заслуженого тренера України з футболу[8]. Спільно з Ігорем Волковим проводив дитячий турнір у Саках в 2012 році[13]. Засновник некомерційної організації «Ветерани футболу Криму і Севастополя». Досягнення
Статистика
Джерела:
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
