Орозалієв Керімкул Кенжейович

Орозалієв Керімкул Кенжейович
Орозалієв Керімкул Кенжейович
кирг. Керимкул Орозалиев
Народився	1 травня 1912 ; село Уч-Емчек Пішпекського повіту Семиріченської області, тепер Таласького району Таласької області, Киргизстан
Помер	17 грудня 2008 (96 років) ; Бішкек, Киргизстан
Національність	киргиз
Діяльність	політик
Alma mater	Академія суспільних наук при ЦК КПРС[d]
Науковий ступінь	кандидат історичних наук
Партія	КПРС
Нагороди
	; ; ;

Керімкул Кенжейович Орозалієв (1 травня 1912(19120501), село Уч-Емчек Пішпекського повіту Семиріченської області, тепер Таласького району Таласької області, Киргизстан — 17 грудня 2008, місто Бішкек, Киргизстан) — киргизький радянський діяч, секретар ЦК КП(б) Киргизії. Кандидат історичних наук (1955), член-кореспондент Академії наук Киргизької РСР з Відділення суспільних наук (історія КПРС) (з 11.04.1974).

Біографія

Народився в селянській родині. З 1926 до 1929 року виховувався в дитячому будинку. З 1929 до 1931 року навчався у Фрунзенському педагогічному технікумі Киргизької АРСР.

До 1934 року — начальник сектору культури Управління народно-господарського обліку при Раді народних комісарів Киргизької АРСР. Член ВКП(б).

У 1934—1937 роках — студент Московського історико-архівного інституту.

У 1937—1940 роках — редактор, заступник директора Киргизького державного видавництва; заступник голови Радіокомітету при Раді народних комісарів Киргизької РСР.

У 1940—1942 роках — завідувач сектору друку ЦК КП(б) Киргизії.

У 1942—1944 роках — секретар Фрунзенського обласного комітету КП(б) Киргизії з пропаганди та агітації.

У 1944—1946 роках — слухач Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б) у Москві.

У 1946 — березні 1947 року — завідувач відділу пропаганди та агітації ЦК КП(б) Киргизії.

21 березня 1947 — 10 лютого 1949 року — секретар ЦК КП(б) Киргизії з пропаганди та агітації. 14 лютого 1949 — 9 січня 1952 року — секретар ЦК КП(б) Киргизії.

У 1952—1956 роках — заступник голови виконавчого комітету Фрунзенської обласної ради депутатів трудящих.

З 1953 до 1955 року навчався в Академії суспільних наук ЦК КПРС у Москві.

У 1956—1977 роках — директор Інституту історії Академії наук Киргизької РСР.

У 1977—1985 роках — директор Інституту історії партії при ЦК КП Киргизії — філії Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС.

З 1985 року — персональний пенсіонер, голова правління Фрунзенської організації товариства «Знання». Фахівець з історії Комуністичної партії Киргизії, автор понад 90 наукових праць, у тому числі 7 монографій.

Помер 17 грудня 2008 року в місті Бішкек.

Вибрані праці

Нариси історії історичної науки у радянському Киргизстані (1918—1960 рр.). Фрунзе, 1961. (у співавт.)
40 років Киргизької РСР (істор. нарис). Фрунзе, 1966
Історичний досвід переходу киргизького народу до соціалізму, минаючи капіталізм. Академія наук Киргизької РСР. Інститут історії. Фрунзе: Ілім, 1974
Киргизька РСР. Фрунзе: Ілім, 1972 (у співавт.)
У братній співдружності — до комунізму: історичний досвід розвитку Радянського Киргизстану. Фрунзе: Ілім, 1977
Нариси історії Комуністичної партії Киргизії / Інститут історії при ЦК Компартії Киргизії, філія Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС. 1979