Орфографічна конференція (1901)

Ортографічна конференція 1901 року (нім. II. Orthographische Konferenz — також Друга ортографічна конференція) — проходила в Берліні конференція з нормування німецького правопису, що спирався на прусську шкільну граматику. Перша конференція була скликана в 1876 році, результати її роботи не поклали кінця суперечкам про норми німецького правопису. У Німецькій імперії, Швайцарії та Австрії використовували власні варіанти ортографії, незважаючи на домовленість використовувати загальні правила.

Історія Орфографічної конференції

Передумови конференції

У 1879 Баварія прийняла власні правила, слідом за нею правила розробила Австрія. В 1880 році в Пруссії Вільгельмом Вільмансом була розроблена власна система правил для прусських шкіл (нім. Preußische Schulorthographie — прусська шкільна орфографія), яка різко відрізнялася від баварської. Були унормовані дієслова, що закінчуються на -iren/-ieren (став використовуватися інший варіант), та іменники, що закінчуються на -niß/-nis (другий варіант). У той же час Конрад Дуден, ґрунтуючись на двох орфографічних системах, пише свій словник «Повний орфографічний словник німецької мови — за новими прусськими і баварськими правилами» (нім. Vollständiges Orthographisches Wörterbuch der deutschen Sprache – Nach den neuen preußischen und bayerischen Regeln), що включає 27 000 слів. У 1892 правила Дудена були прийняті школами Швейцарії.

Хід конференції

Конференція відбулася в Берліні 17—20 червня 1901 року. Негласно конференція іменувалася «Нарада з уніфікації німецького правопису» (нім. Beratungen über die Einheitlichkeit der deutschen Rechtschreibung), в історії німецького правопису її часто іменують Другою орфографічною конференцією. У конференції брали участь уповноважені з 26 країн, австрійський комісар, спостерігачі — представники друкарської справи і книжкової торгівлі. Також були присутні Конрад Дуден і Вільгельм Вільманс, що брали участь у роботі і на Першій конференції.

Підсумки конференції

Однозначно була вирішена доля літери h після t: було вирішено прибрати її з німецьких слів (Tal, Tür замість Thal, Thür), залишивши лише в запозичених словах (Thron, Theater) і в таких поняттях як Thing або Thor.
Кінцева літера ß в словах, що закінчуються на -niß, замінювалася на s (-nis в словах Geheimnis, Kenntnis).
Запозичення, наповнили лексичний фонд німецької мови, повинні були послідовно вкорінюватися і вклинюватися в німецьке лист, що однак не означало радикальної заміни, наприклад, літери c на k або z. Слова продовжували писатися різними варіантами (Accent поряд з Akzent, central поряд з zentral, social поряд з sozial і так далі).
Запозичення, що закінчуються на -iren, стали закінчуватися на -ieren (regieren, addieren).
Заміна c на k в іменах власних: Kassel замість Cassel, Köln замість Cöln, Köthen замість Cöthen.
Локально орфографічні правила втручалися у фонетику, наприклад, при співвіднесенні вимови і написання слова Epheu, що перейшло у Efeu.
Допускалося подвоєння приголосних (Brennessel).
Змінилися правила переносу слів так, що буквосполучення pf, dt могли розпадатися (kämp-fen, Verwand-te), st такою можливістю не володіло (lu-stig). Раніше ж навпаки dt був не розділимо, а st вільно поділявся при перенесенні.
Від деяких положень, які вже звучали на Першій конференції, відмовлялися. Зокрема, щоб не спровокувати черговий відмова деяких країн від нових правил, було вирішено не змінювати звичне написання есцет.