Орхідея де Сантіс

Цю сторінку запропоновано перейменувати на Оркідеа Де Сантіс. Можливо, її поточна назва не відповідає нормам української мови або правилам іменування статей у Вікіпедії. Пояснення причин і обговорення — на сторінці Вікіпедія:Перейменування статей.

Орхідея де Сантіс
Orchidea De Santis
Ім'я при народженні	Оркідеа Де Санктіс італ. Orchidea De Sanctis
Народилася	20 грудня 1948(1948-12-20) (76 років) Барі, Італія
Громадянство	Італія
Діяльність	акторка театру, кіноакторка, радіоведуча, еротична модель, співачка, блогерка
Роки діяльності	1964 — 1996
IMDb	nm0211473
orchideadesantis.it
Орхідея де Сантіс у Вікісховищі

Оркіде́а Де Са́нтіс (італ. Orchidea De Santis, справжнє прізвище — Де Са́нктіс (італ. De Sanctis); 20 грудня 1948(19481220) року, Барі, Італія) — італійська акторка кіно та театру, еротична модель, телеведуча, співачка, блогерка, захисниця прав тварин.

Її кінокар'єра тривала в часи розквіту італійського кінематографа з 1964 по 1996 року, впродовж яких вона зіграла у приблизно в 60 стрічках, але стала відомою завдяки ролям у жанрі «еротичної комедії по-італійськи» й особливо у такому піджанрі як «Декамеротика»^[it].

На відміну від багатьох інших акторок, так і не стала «зіркою першої величини», проте зіграла багато ролей і намагалась обирати стрічки, де можна проявити акторську гру^[1]. Починала як співачка, пізніше працювала у кіно, після аварії 1980 року покинула кіноіндустрію й грала у театрі, на телебаченні та на радіо. Відома громадською діяльністю із захисту тварин і популяризацією кіно. Заснувала фестиваль незалежного кіно Italia (de)Genere.

Оркідеа Де Санктіс народилася 20 грудня 1948 року на Адріатичному узбережжі в місті Барі на Півдні Італії^[1]. За деякими даними вона народилася в іншому місті Апулії, Лечче^[2], хоча це не підтверджується інформацією з офіційного сайту акторки^[3][1]. Батько Оркідеї був морським офіцером, тож в дитинстві дівчинці довелося з усією родиною переїхати до Риму^[1][2].

Вперше з індустрією розваг познайомилась у 12 років на радіо Via Asiago^[1]. В той час, 1960 року, Оркідеа була хористкою і незабаром стала солісткою дитячого хору на Programma Nazionale (нині — Rai Radio 1^[it]) під керівництвом професорки Ренати Кортільоні^[it][2].

Початок кінокар'єри Оркідеї в середині 1960-х був пов'язаний малими побічними ролями, які потім стають все більш важливими^[2]. 1964 року п'ятнадцятирічна Оркідеа дебютувала в кіно, в ролі Дори в одній з новел фільму «Ці божевільні, божевільні жінки»^[it] (італ. Queste pazze, pazze donne), який зняв Маріно Джироламі^[it]. Через два роки вона з'явилась на великому екрані у стрічці «Битва модів»^[it] (італ. La battaglia dei Mods), присвяченій популярній на той час молодіжній субкультурі модів^[1].

Зйомки в жанровому кіно акторка почала з «комедії по-італійськи» і чистого комічного кіно. Серед найбільш значущих були «Двоє дітей Рінґо»^[it] (італ. I due figli di Ringo) 1966 року з Франко Франкі^[it] та Чиккіо Інграсіа^[it], а також фільм Енцо Дж. Кастелларі^[it] «Гектор Могутній»^[it] (італ. Ettore lo fusto) 1971 року ^[2], сюрреалістична комедія про Троянську війну. Одним з найуспішніших фільмів Де Сантіс стала стрічка Лучано Сальче^[it] «Переворот»^[it] (італ. Colpo di stato) 1969 року з зірковим акторським складом: Джанкарло Джанніні, Ріккардо Куччоллою, Орнеллою Муті, Адріаною Асті, Гастоне Москіном^[1].

Далі в акторки було багато ролей в «сексуальних комедіях по-італійськи», таких як «Сольний концерт пістолета»^[it] (італ. Concerto per pistola solista; 1970 рік), «Декамеротікус»^[it] (італ. Decameroticus; 1972 рік), «Заради кохання Офелії» (італ. Per amare Ofelia; 1974 рік) та «Сімейний порок» (італ. Il vizio di famiglia; 1975 рік) тощо. Крім еротичних комедій, вона також грала у класичних комедіях, спагеті-вестернах, джалло та пеплумах^[1].

Кінокар'єра Оркідеї Де Сантіс раптово зупинилась у 1980 році після серйозної аварії під час фільмування «Ось і коти»^[it] (італ. Arrivano i gatti). Після цього випадку вона взяла тривалу перерву і повернулася на сцену лише у двох повнометражних кінофільмах: у 1987 році знялась у стрічці «Ніжність» (італ. Tenerezza) і ​​1992 року у «Друзі серця»^[it] (італ. Le amiche del cuore) разом з Мікеле Плачидо^[1].

Після аварії деякий час Оркідеа де Сантіс знімалася на телебаченні та в кількох короткометражних фільмах, таких як «Рузвельт» (італ. Roosvelt; 1986 рік, на Rai Tre), «Чарівна Цирцея» (італ. La Maga Circe; 1987 рік) та «Лукреція Борджіа» (італ. Lucrezia Borgia; 1987 рік)^[2], «Великі процеси» (італ. Il Grandi Processi; 1996 рік, усі на Rai Uno). «Справа Редолі» (італ. Il caso Redoli) став останнім фільмом, в якому знялася акторка^[1][2]. По завершенню кінокар'єри Де Сантіс грала в театрі, у радіовиставах Rai Radio^[it] (зокрема на радіостанції для італійців за кордоном Rai Internazionale^[it])^[1].

Наприкінці 1980-х вона організовувала та проводила телевізійні програми, які на той час вважалися експериментальними, спрямовані на інформування та просвіту з теми захисту прав тварин, для деяких приватних римських мовників, таких як GBR^[it], Video1 і T.R.E.^[it][2]. Так у 1999 році акторка створила і вела телевізійне шоу L'anello di Re Salomone, присвячене тваринам. На початку 2000-х її також можна було почути в розважальній радіопрограмі Due di notte^[1]. З цієї тематики де Сантіс створила навчальні відео, призначені для шкіл^[2], зокрема «Монографія звичайного пса» у 2002 році. Крім популяризації прав тварин, вона тісно співпрацює з різними організаціями захисту тварин і довкілля. Зокрема з Міжнародною організацією захисту тварин^[it] (OPIA — італ. Organizzazione Internazionale Protezione Animali)^[1], а також організовує щорічну виставку собак Tali & Quali^[2]. З цього приводу каже:

Я зачарована, спостерігаючи за ящірками, жабами, метеликами та всіма дрібними істотами навколо. Я переконана, що кожна людина повинна хоча б раз у житті мати безпосередній досвід спілкування з твариною. Тварини навчають вас багатьох речей. Присутність тварини може заповнити «прогалини» в людській любові. Тварини приймають нас такими, якими ми створені, і не розрізняють: красиві ми чи потворні, багаті чи бідні, розумні чи дурні.

— Оркідеа Де Сантіс про захист тварин^[1]

Оркідеа Де Сантіс активна не лише в питаннях захисту тварин, також вона займається громадською діяльністю, виступає на презентаціях і фестивалях, присвячених італійському незалежному кіно категорії «B»^[en]. У середині 2000-х років де Сантіс у співпраці з Департаментом культури адміністрації міста Риму координувала фестиваль жанрового кіно Italia (de)Genere, присвячений золотим рокам італійського кінематографу^[1]. Гостям проводили зустрічі до та після показів журналісти та критики кіно Альберто Кастанья^[it], Фабіо Мелеллі^[it], Італо Москаті^[it], Антоніо Тенторі^[it], а також було запрошено таких зірок, як Карло Ліццані, Франко Неро, Маріо Скачча^[it], Серджо Солліма^[it] та багато інших^[4]. 20 лютого 2006 року акторка з багатьма митцями (як то Паоло Вілладжо, Ландо Буццанка^[it], Елеонора Джорджі) взяла участь у виставці Casa del cinema^[it] під назвою «Остання посмішка», присвяченій італійському актору та режисеру Лучано Сальче^[it]. Трохи пізніше де Сантіс за підтримки Експериментального центру кінематографії провела ретроспективний показ його фільмів^[1].

Зовнішні відеофайли
	evK_qNpA6d8 на YouTube (італ.)

У стрічках, де грала де Сантіс, її героїні ніколи не були основними чи єдиним, а завжди були позаду більш популярної та відомої колеги. У своїх перших фільмах де Сантіс знімалася разом із визнаними акторками того часу, як-от Розальба Нері, Аніта Екберг, Глорія Пол^[it], Марія Піа Конте^[it], Ліза Гастоні, Кароль Андре^[fr], Валерія Моріконі^[it] та Розанна Ск'яффіно. Доля виконавиці другорядних ролей супроводжувала акторку протягом усієї її кінокар'єри, за рідкісними винятками^[2].

Де Сантіс зробила собі ім'я, знімаючись переважно у жанрових стрічках. Деякі з фільмів були одними з перших у своїх напрямках. Наприклад трилер («Твоє миле тіло для вбивства»^[it] (італ. Il tuo dolce corpo da uccidere) 1970 року), детектив («Сольний концерт пістолета»^[it] (італ. Concerto per pistola solista) того ж року), сатира^[it] («Дорогій мамі в день народження» (італ. Alla mia cara mamma nel giorno del suo compleanno) 1974 року). Перш за все де Сантіс відома як акторка «сексуальної комедії по-італійськи»^[2].

Серед важливих фільмів цього жанру, у яких вона взяла участь, були «Переворот»^[it] (італ. Colpo di stato) Лучано Сальче^[it] 1969 року, «Паоло гарячий»^[it] (італ. Paolo il caldo) Марко Вікаріо^[it] 1973 року з Джанкарло Джанніні, Россаною Подеста та Орнеллою Муті, а також «Заради кохання Офелії» (італ. Per amare Ofelia) Флавіо Могеріні 1974 року з Ренато Поццетто та Франсуазою Фабіан. Однак, найбільше акторка запам'яталась публіці роботою у фільмі «Небога»^[it] (італ. La nipote) Нелло Россаті^[it] 1974 року, культовій стрічці, де вона зіграла хоч і другорядну, але помітну протягом усього сюжету роль економки Доріс. Серед інших робіт в цьому жанрі: «Простачка»^[it] (італ. L'ingenua, 1975 рік), «Сімейний порок» (італ. Il vizio di famiglia, 1975 рік), «Милі тітоньки»^[it] (італ. Le dolci zie, 1975 рік), «Лікарка під простирадлом» (італ. La dottoressa sotto il lenzuolo, 1976 рік), «Гарна чорнява економка»^[it] (італ. Una bella governante di colore, 1978 рік), «Троє під простирадлом» (італ. Tre sotto il lenzuolo, 1979 рік) тощо^[2].

Де Сантіс виконала багато фундаментальних ролей у «декамеротичному» піджанрі. Декамеротика^[it] (або «комедія Боккаччо») — піджанр еротичної комедії, дія сюжетів якого відбувається здебільшого в Італії пізнього середньовіччя, оповідаючи про сексуальні пригоди духовенства, аристократії або простолюду. Цей жанр, разом з іншими еротичними фільмами, з'явився в Італії наприкінці 1960-х і набув особливого поширення на початку 1970-х. Лише 1972 року де Сантіс зіграла у п'ятьох «декамеротичних» стрічках: «Заборонений Декамерон»^[it] (італ. Il Decamerone proibito), «Теплі ночі Декамерона»^[it] (італ. Le calde notti del Decameron), «Жарти, дозволеність і кохання таємного Декамерона»^[it] (італ. Beffe, licenzie et amori del Decamerone segreto), «Тисяча і одна ніч по-італійськи»^[it] (італ. Le mille e una notte all'italiana), а також «Декамеротікус»^[it] (італ. Decameroticus). В жодному з цих фільмів ніколи не було однієї головної героїні, а кілька, ніби режисери не довіряли здатності кожної окремої акторки привернути увагу чоловічої аудиторії в прокаті. Крім де Сантіс, у Декамеротиці зіграли багато помітних ролей й інші італійські акторки еротичного жанру, як то Фемі Бенуссі, Габріелла Джорджеллі, Маліса Лонго^[it], Адріана Асті. Проте де Сантіс мала відмінні фізичні дані, і, на відміну від багатьох інших, мала хист до акторської майстерності^[2].

Де Сантіс зіграла багато другорядних жіночих ролей. Серед її партнерів по знімальному майданчику було багато зірок італійського кіно: Фемі Бенуссі, Тіно Буацеллі, Ландо Буццанка^[it], Даніеле Варґас^[it], Паоло Вілладжо, Ліза Гастоні, Вітторіо Де Сіка, Джанкарло Джанніні, Чиккіо Інграсіа^[it], Піно Карузо^[it], Вальтер К'ярі^[it], Валентіна Кортезе, Альберто Ліонелло^[it], Сандра Міло, Ренцо Монтаньяні^[it], Гастоне Москін, Роміна Павер, Стефанія Сандреллі, Розанна Ск'яффіно, Габріеле Тінті^[it], Леопольдо Трієсте, Едвіж Фенек, Франко Франкі^[it], Ілона Шталлер то багато інших. Окрім того, з акторкою в деяких міжнародних фільмах грали зірки європейського кіно: Кароль Андре^[fr], Філіпп Леруа^[fr], Жульєт Майнієль, Мішель Пікколі, Моріс Роне^[fr], Карін Шуберт^[de] тощо^[5].

Вона грала у фільмах багатьох відомих режисерів: Лучано Сальче^[it] («Як я навчився любити жінок»^[it], «Переворот»^[it] та «Дорогій мамі в день народження»), Альфонсо Брешія^[it] («У лабіринті сексу»^[it], «Твоє миле тіло для вбивства»^[it]), Енцо Муції^[it] («Рожева пляма»^[it]), Ів Аллегре («Вторгнення»^[it]), Енцо Дж. Кастелларі^[it] («Гектор Могутній»^[it]), Франсіс Жиро («Рене ла Канн»^[fr]) тощо^[5].

У театрі Оркідеа Де Сантіс зіграла багато успішних ролей. Разом з Фіоренцо Фіорентіні^[it] зіграла в комедіях «Коли один папа помирає, інший стає римським» (італ. Morto un papa se ne fa un altro) та постановці за п'єсою Ґіґо Де К'яра^[it] StregaRoma. Разом з Маріо Скачча^[it] Де Сантіс поставила п'єсу «Кіккіньола» (італ. Chicchignola) італійського драматурга Етторе Петроліні^[it]. Вона взяла також участь у виставах «Під'юбник» (італ. Sottoveste), написаній Кастеллачі^[it] та Вентімілья, Live and Life Майка Іммордіно, «Лялька Оркідеа» (італ. La Bambola Orchidea), яку написала сама. Згодом вона ще раз грала у «Кіккіньолі» з Фіорентіні і нарешті в сезоні 1998—1999 років де Сантіс зіграла у комедійній постановці «Лелеці весело» (італ. La cicogna si diverte) Карло Аліг'єро п'єси французького драматурга Андре Руссена^[it][2].

Вона також отримала багато ролей на Rai Radio^[it], особливо в епізодичних драмах BaroccoRoma та «Італійська історія» (італ. Racconto Italiano) наприкінці 70-х^[1][2]. З 1989 року працювала над програмою Notturno italiano^[it] на Rai Internazionale^[it], радіостанції для італійців за кордоном. Також вона працювала й над іншими радіопередачами італійського суспільного мовника RAI: Italia canta, Itinerari italiani, Facile ascolto, L'Arca di Noè (1998) та L'Anello di Re Salomone^[2].

За 32 роки кінокар'єри Оркідеа Де Сантіс знялася приблизно в 56 художніх повнометражних фільмах. Вона також з'явилася в кількох короткометражках.

Починаючи з середини 1970-х «золота епоха» італійського кінематографу почала закінчуватися. На закінчення кінокар'єри де Сантіс також вплинула аварія, в яку потрапила акторка. Невдовзі вона зіграла в кількох телевізійних проєктах. Попри велику кількість зіграних ролей, акторка так і не була номінована на жодну з кінопремій.

Список ролей акторки

Переворот^[it], 1969 рік

Дорогій мамі в день народження, 1974 рік

Небога^[it], 1974 рік

Сімейний порок, 1975 рік

Милі тітоньки^[it], 1975 рік

Зовнішні відеофайли
Сцени з кінофільмів
	UlfZwYugqlU на YouTube (італ.)
	Sy2-Ci3-MZk на YouTube (італ.)
	FA3dQi1quNo на YouTube (італ.)

• Оркідеа Де Сантіс на сайті IMDb (англ.)
• Petr "Hennes" Hennebichler. Orchidea de Santis. Česko-Slovenská filmová databáze^[sk] (чес.). Процитовано 24 липня 2023.
• Gordiano Lupi^[es]. Sexy made in Italy. Le regine del cinema erotico degli anni Settanta. — Profondo rosso, 2007. — Т. 5. — 291 p. — (La storia, i generi e le attrici del cinema erotico in Italia dalle origini ad oggi) — ISBN ‎8895294114. (італ.)

• Orchidea De Santis. MYmovies.it (італ.). Процитовано 4 серпня 2023.
• Fabio Melelli^[it]. Orchidea De Santis. — Coniglio Editore^[it], 2004. — 108 p. — (Attrici del Cinema Italiano) — ISBN ‎8888833056. (італ.)

• Особистий сайт Оркідеї Де Сантіс
• Особистий блог Оркідеї Де Сантіс

Інтерв'ю

•  evK_qNpA6d8 на YouTube (італ.)
• Gordiano Lupi^[es] (2 липня 2012). Storia del cinema italiano: intervista a Orchidea De Santis [Історія італійського кіно: інтерв'ю з Оркідеєю Де Сантіс]. mondospettacolo.com (італ.). Процитовано 4 серпня 2023. {{cite web}}: Перевірте значення |автор= (довідка)
• Gordiano Lupi^[es] (2 липня 2012). Intervista a Orchidea De Santis, sogno erotico degli italiani [Інтерв'ю з Оркідеєю Де Сантіс, еротичною мрією італійців]. Giornale Pop (італ.). Процитовано 4 серпня 2023. {{cite web}}: Перевірте значення |автор= (довідка)
• Paul Templar (22 жовтня 2010). Orchidea De Santis : intervista. filmscoop.org (італ.). Процитовано 4 серпня 2023.

Сцени з кінофільмів

•  UlfZwYugqlU на YouTube (італ.)
•  Sy2-Ci3-MZk на YouTube (італ.)
•  FA3dQi1quNo на YouTube (італ.)