Освальдо Валенті (італ. Osvaldo Valenti ; 17 лютого 1906 — 30 квітня 1945 ) — італійський кіноактор .[ 4] «Залізна корона» «Вечеря блазня» Луїза Феріда були страчені партизанами в Мілані , Італія, через їх зв'язки з фашизмом . Їхня історія була описана у фільмі «Дика кров»
Освальдо Валенті народився в Константинополі в Османській імперії , у родині сицилійського торговця килимами та заможної ліванки грецького походження.
У 1915 році родина виїхала з Туреччини до Італії, оселившись спочатку в Бергамо , а потім у Мілані . Він відвідував середню школу у Санкт-Галлені (Швейцарія ) та Вюрцбурзі (Баварія ), а згодом вступив на юридичний факультет Міланського католицького університету .
Через два роки він покинув університет і поїхав жити спочатку до Парижа , а потім до Берліна , де дебютував як актор, виконавши роль другого плану в німецькій німій драмі «Угорська рапсодія Ганнса Шварца (1928).
На початку 1930-х він повернувся до Італії та працював з режисерами Маріо Боннардом («П'ять до нуля» Амлето Палермі («Щасливе життя» , 1933 та «Створіння ночі»
У 1935 році Валенті познайомився з відомим кінорежисером Алессандро Блазетті , який дав йому роль у комедійному фільмі «Графиня Пармська» «Етторе Ф'єрамоска» «Пригодою Сальватора Рози» Луїзою Ферідою . У пари зав'язалися романтичні стосунки, у них народився син Кім, який помер через 4 дні після народження.
Після падіння фашистського режиму в 1943 році Валенті приєднався до Республіки Сало і переїхав до Венеції разом зі своєю коханою Луїзою Феріда, відмовившись від контракту на два фільми, які знімалися в Іспанії на початку 1944 року.
Кінематографічна діяльність відновилася у Венеції на кіностудії Cinevillaggio, створеній міністром народної культури Італійської Соціальної Республіки Фернандо Меццасома . У 1944 році Валенті знявся у своєму останньому фільмі П'єро Баллеріні «Fatto di cronaca» .
Потім Валенті та Феріда переїхали до Болоньї . У квітні 1944 року Освальдо приєднався, у званні лейтенанта , до Decima Flottiglia MAS , елітного загону десантників під керівництвом Юніо Валеріо Боргезе . Потім пара переїхала до Мілана. Під час визволення міста 25 квітня 1945 року вони були заарештовані учасниками італійського Опору і через 5 днів розстріляні без суду. Коли їх стратили, Феріда чекала ще одну дитину. Вони поховані на цвинтарі Cimitero Maggiore di Milano .
Угорська рапсодія нім. Ungarische Rhapsodie , 1928) – фенрих П'ять до нуля італ. Cinque a zero , 1932) – БаренгіLa signorina dell'autobus (1933) – ДжакомоLa fortuna di zanze (1933)Хлопчик італ. Ragazzo , 1934) – злочинецьСтворіння ночі італ. Creature della notte , 1934)Танець часу італ. La danza delle lancette , 1936)Графиня Пармська італ. La contessa di Parma , 1936) – герцог ФаддаКоролева Скала італ. Regina della Scala , 1937)Mia moglie si diverte (1938) – Томмі БолденЕтторе Ф'єрамоска італ. Ettore Fieramosca , 1938) – Гі де ла МоттLa signora di Montecarlo (1938)Тисяча лір на місяць італ. Mille lire al mese , 1939) – Габріеле КородіВдова італ. La vedova , 1939) – художниця ПадуяВенеційський пекар італ. Il fornaretto di Venezia , 1939) – Альвізе ДуодоБезумство італ. Frenesia , 1939) – СігфрідоУраган у тропіках італ. Uragano ai tropici , 1939) – лейтенант РегуероПригоди Сальватора Рози Una lampada alla finestra (1940) – ДікFanfulla da Lodi (1940) – Франко ді ГеноваЛюбовна пастка італ. Trappola d'amore , 1940) – граф БразейАнтоніо Меуччі італ. Antonio Meucci , 1940) – Джузеппе Гарібальді ДжованеПоза межами кохання італ. Oltre l'amore , 1940) – Лівіо СабелліПокинутий італ. Abbandono , 1940) – ЛеонардБоккаччо італ. Boccaccio , 1940) – БертоLa leggenda azzurra (1940) – L'ufficiale stranieroЗабудькувата тітка італ. La zia smemorata , 1940) – Паоло РавелліКапітан Фракасса італ. Capitan Fracassa , 1940) – герцог Руджеро ВалломброзаI pirate del golfo (1940)Ідилія в Будапешті італ. Idillio a Budapest , 1941) – Шандор«Джуліано Медічі» (1941) – Франческіно де Пацці
Король Англії не заплатить італ. Il re d'Inghilterra non paga , 1941) – Другий АнтелесіЗалізна корона італ. La corona di ferro , 1941) – ЕрібертоБеатріче Ченчі італ. Beatrice Cenci , 1941) – Джакомо Ченчі«Дон Буонапарте» (1941) – Мазо
Маска Чезаре Борджіа італ. La maschera di Cesare Borgia , 1941) – Чезаре БорджіаТаємний коханець італ. L'amante segreta , 1941) – ВалентиніПерше кохання італ. Primo amore , 1941) – Джованніно Каф'єроIl vetturale del San Gottardo (1941) – МортенсLa sonnambula (1941) – Il conte Osvaldo MerolaSancta Maria (1942) – ДжекВечеря блазня італ. La cena delle beffe , 1942) – Джаннетто МалеспініДві сироти італ. Le due orfanelle , 1942) – П’єтроСпляча красуня італ. La bella addormentata , 1942) – Дон Вінченцо КарамандолаOrizzonte di sangue (1942) – АліосіяФедора італ. Fedora , 1942) – Владимиро ЯріскінеЛуїза Санфеліче італ. Luisa Sanfelice , 1942) – НельсонPiazza San Sepolcro (1942) – Наполеон да ДжованеЛицарі пустелі італ. I cavalieri del deserto , 1942) – капітан СерраОстанні флібустьєри італ. Gli ultimi filibustieri , 1943) – Рамон де ла СьєрраДолина диявола італ. La valle del diavolo , 1943) – барон РідерГарлем італ. Harlem , 1943) – Кріс ШерманЕнріко IV італ. Enrico IV , 1943) – гурцог Енріко Ді Ноллі / Енріко IVКорчмар італ. La locandiera , 1944) – лицар РіпафраттаFatto di cronaca (1945) — П'єро Баллеріні
Brunetta, Gian Piero (1993). Storia del cinema italiano . Т. II (Il cinema del regime 1929-1945). Rome: Editori Riuniti. Reggiani, Odoardo (2001). Luisa Ferida, Osvaldo Valenti. Ascesa e caduta di due stelle del cinema . Milan: Spirali. Gundle, Stephen (2013). Mussolini's Dream Factory: Film Stardom in Fascist Italy . Berghahn Books. ISBN 978-1-78-238244-7 VALENTI, Osvaldo. // Dizionario Biografico degli Italiani .
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика Словники та енциклопедії Довідкові видання Нормативний контроль
_crowned.svg){kind=small}
