Осифікація![]() Осифікація, також остеогенез чи окостеніння (лат. osteogenesis) — процес формування нового кісткового матеріалу клітинами, які називаються остеобластами. Розрізняють кілька видів остеогенезу[1]: ендесмальне окостеніння — безпосереднє закладання кістки в примітивну сполучну тканину (мезенхіму), перихондральне окостеніння — за допомогою охрястя або перихондрію, хрящового зачатка кістки, та внутрішньохрящове (енхондральне) окостеніння. При загоєнні переломів енхондральний остеогенез є найбільш поширеним процесом, наприклад, при переломах довгих кісток, що лікуються гіпсовою пов'язкою, тоді як переломи, що лікуються внутрішньою фіксацією металевими пластинами, гвинтами, штифтами й стрижнями, можуть зростатися шляхом ендесмального остеогенезу[2]. Гетеротопічна осифікація — процес, що призводить до утворення нової, часто атипової, кісткової тканини поза скелетом (також позаскелетна осифікація). Кальцифікацію часто плутають з окостенінням. Кальцифікація є синонімом утворення солей і кристалів на основі кальцію в клітинах і тканинах. Це процес, який відбувається під час окостеніння, але не завжди навпаки. Терміни осифікації скелета людини
Примітки
ДжерелаВікісховище має мультимедійні дані за темою: Осифікація
|
Portal di Ensiklopedia Dunia