Оскар Прусський

Оскар Прусський
нім. Oskar von Preußen
Ім'я при народженні	нім. Oskar Karl Gustav Adolf von Preußen
Народився	27 липня 1888(1888-07-27)[1][2][…]  Мармуровий палац (Потсдам), Потсдам, Німецька імперія[1]
Помер	27 січня 1958(1958-01-27)[1][2][…] (69 років)  Мюнхен, Баварія, ФРН[1]  ·рак шлунка
Поховання	Замок Гогенцоллерн
Країна	Німеччина
Місце проживання	Villa Quandtd
Діяльність	військовослужбовець, боєць опору, солдат
Знання мов	німецька[4]
Учасник	Перша світова війна
Членство	Corps Borussia Bonnd[5] і Сталевий шолом
Титул	принц
Військове звання	Генерал-майор
Партія	Німецька національна народна партія
Рід	Гогенцоллерни
Батько	Вільгельм II Гогенцоллерн
Мати	Августа-Вікторія
Брати, сестри	Вікторія Луїза Прусська, Адальберт Фердинанд Прусський, Вільгельм III, Август Вільгельм Прусський, Йоахім Прусський і Айтель Фрідріх Прусський
У шлюбі з	Countess Ina Marie von Bassewitzd
Діти	Prince Wilhelm-Karl of Prussiad, Оскар Прусський (1915)[2], Prince Burchard of Prussiad[2] і Princess Herzeleide of Prussiad[2]
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Принц Оскар Карл Густав Адольф Прусський (нім. Oskar Karl Gustav Adolf Prinz von Preußen; 27 липня 1888, Потсдам — 27 грудня 1958, Мюнхен) — принц Прусський, п'ятий син німецького імператора Вільгельма II і імператриці Августи Вікторії. Генерал-майор вермахту (1 березня 1940) і 35-й герренмайстер ордена іоаннітів.

Як і всі прусські принци навчався в Плені. Учасник Першої світової війни, в складі 7-го прусського гренадерського полку брав участь в бойових діях. Після війни був членом «Сталевого шолому» та інших військових організацій.

31 липня 1914 одружився з графинею Інною фон Бассевіц. Шлюб був морганатичним, тому діти (3 синів та одна дочка) спочатку не могли бути претендентами на прусський престол.

З 1927 року — герренмайстер ордена іоаннітів, на цій посаді і залишався до своєї смерті. Був політичним противником націонал-соціалізму. Зумів перешкодити спробам нацистів знищити орден. З 1932 року він став членом ради директорів Німецької національної народної партії.

Перед початком Другої світової війни призваний на службу в вермахт у званні оберста. З серпня 1939 до кінця лютого 1940 року — командир 230-го піхотного полку. З 1 березня 1940 року — в резерві фюрера. В травні 1940 року Гітлер заборонив, згідно Указу принців, подальше використання Оскара на діючій військовій службі, а 19 травня 1943 року — відправив у відставку разом із іншими представниками правлячих родів Німеччини.

Помер 27 січня 1958 року в Мюнхені від раку шлунка і був похований в замку Гогенцоллерн.

Дружина — Інна фон Бассевіц.

Діти:

• Оскар Вільгельм Карл Ганс Куно (12 липня 1915 — 5 вересня 1939) — обер-лейтенант резерву вермахту, загинув під час Польської кампанії.
• Буркгард Фрідріх Макс Вернер Георг (8 січня 1917 — 12 серпня 1988)
• Інна Марія Софія Шарлотта (25 грудня 1918 — 22 березня 1989)
• Вільгельм Карл Адальберт Еріх Детлов (30 січня 1922 — 9 квітня 2007)

• Орден Чорного орла з орденським ланцюгом (1898)
• Кавалер Великого хреста ордена Чорного орла з короною (1898)
• Орден Корони (Пруссія) 1-го класу (1898)
• Орден дому Гогенцоллернів
  • Великий командор королівського ордену з мечами
  • Почесний хрест 1-го класу князівського ордену.
• Залізний хрест^[7]
  • 2-го класу (22 серпня 1914)
  • 1-го класу (24 вересня 1914)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному — за 2 поранення, отримані у вересня 1914 та 7 лютого 1916 року^[7]
• Хрест Фрідріха (Ангальт)
• Хрест «За військові заслуги» (Баден)
• Лицар ордена Святого Губерта (Баварське королівство)
• Офіцерський хрест ордена «За заслуги» (Баварія) з короною
• Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг)
• Ганзейський Хрест (Гамбург)
• Хрест «За військові заслуги» (Ліппе)
• Кавалер Великого хреста ордена Вендської корони з короною в руді (Велике герцогство Мекленбург)
• Бронзова медаль заслуг (Мекленбург-Шверін)
• Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц) 2-го класу
• Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева^[8]
• Орден «Османіє» 1-го класу з діамантами^[8]
• Герренмайстер ордена іоанітів (1927)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами^[7]
• Застібка до Залізного хреста 2-го класу^[7]

• Heinrich Freiherr von Massenbach: Die Hohenzollern einst und jetzt. Tradition und Leben Massenbach, Schleching 1994, ISBN 3-9800373-0-4.
• Wolfgang Stribrny: Der Johanniterorden zwischen den zwei Weltkriegen. In: Wolfgang Stribrny: Der Johanniter-Orden und das Haus Hohenzollern.Niederweisel 2004 (= Heft 24 der Schriftenreihe des Hess. Genossenschaft des Johanniterordens, i. A. der Hess. Genoss. hrsg. von Otto Böcher)
• Friedrich Wilhelm Prinz von Preußen: Gott schütze unser Vaterland.
• Oskar, in: Internationales Biographisches Archiv 07/1958 vom 3. Februar 1958, im Munzinger-Archiv (Artikelanfang frei abrufbar)
• Manfred Menger: Das Scheitern der Ambitionen des Herzogs Adolf Friedrich zu Mecklenburg auf den finnischen Königsthron im Jahre 1918. In: Finnland Studien III. Band 3. Harrassowitz Verlag, Wiesbaden 2003, S. 121 f.
• Anders Huldén: Finnlands deutsches Königsabenteuer 1918. Reinbek 1997. Herausgegeben von: Deutsch-Finnische Gesellschaft e.V. und erschienen bei: Traute Warnke Verlag, ISBN 3-980-15919-1.