Осликовський Микола Сергійович
ЖиттєписНародився 12 вересня 1900 року в Летичеві (нині у Хмельницькій області України) у родині службовця. Українець. Закінчив гімназію. З березня 1918 року в Червоній армії. Член РКП(б) з 1919 року. В 1922 році закінчив військову школу у Харкові. Брав участь Громадянській війні в Росії. З червня 1941 року на фронтах Німецько-радянської війни. В 1942 році закінчив Військову академію Генштабу. М.С.Осликовський відзначився наприкінці війни на території Нацистської Німеччини. Командир 3-го гвардійського кавалерійського корпусу гвардії генерал-лейтенант М.С.Осликовський знаходячись у порядках кавалерійських дивізій 28-29 квітня 1945 року, керував проривом оборони противника на лівому березі річки Гафель в районі населеного пункту Бредерайхе (півн.-схід м. Райнсберг, Німеччина). Корпус в районі міста Райнсберг розгромив ворожу дивізію «Герман Герінг». 3 травня захопив місто Віттенберге і район Ленцен, вийшовши першим на фронті до річки Ельба, де відбулась знаменита зустріч на Ельбі з військами союзників. Після війни продовжував службу в Радянській армії. З 1953 року генерал-лейтенант М.С.Осликовський в запасі. Жив у Москві. Був військовим консультантом у фільмах: «Тривожна молодість» (1954), «Павло Корчагін», «300 років тому…» (1956), «Народжені бурею» (1957), «Спрага» (1959), «Кров людська — не водиця», «Фортеця на колесах» (1960), «Їм було дев'ятнадцять...» (1960), «Люди не все знають» (1964), «Гадюка», «Загибель ескадри», «Казка про Хлопчиша-Кибальчиша», «Самотність» (1964), «Лють» (1966), «Десятий крок» (1967), «Розвідники» (1968), «Комісари» (1969), «Родина Коцюбинських» (2 с), «Серце Бонівура» (1970, 2 с.) та ін. Помер 8 жовтня 1971 року. Похований на Новодівичому цвинтарі. Нагороди29 травня 1945 року Миколі Сергійовичу Осликовському присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Також нагороджений:
Пам'ять
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
