ОсновоскладанняОсновоскладання — у мовознавстві це поєднання кількох основ слів за допомогою інтерфіксів -о-, -е- , -и-, -ох-. Результатом основоскладання є складні слова, або композити (лат. compositus— складний, складений із частин).[1] Складні словаСкладні слова — це похідні, що утворилися поєднанням кількох основ у цілісну лексичну одиницю: сільське господарство — сільськогосподарський, одне значення — однозначний (але однозначність - не основоскладання), перекотиполе, лісостеп, лісосмуга. У композитах твірними виступають повні основи слів, які співвідносяться із словосполученнями, побудованими за типами підрядного зв'язку (дрібнолистий, книгодрук, близькоспоріднений) або із сурядним зв'язком (природничо-географічний). Основною ознакою складного слова є спосіб творення, а не наявність кількох коренів: 1) якщо похідне утворилося шляхом поєднання кількох самостійних лексичних одиниць, то воно є складеним (жар-птиця, хліб-сіль); 2) якщо похідне утворилося поєднанням кількох основ, то воно є складним (лісонасадження, всюдихід, полезахисний, правобережний); 3) якщо похідне утворилося від основи складного слова, то це не основоскладання, а суфіксація: лісостеп — лісостеповий (лісостепов+ий), глинозем — глиноземний (глинозем+н+ий). Основоскладання може супроводжуватися такими морфологічними явищами, як інтерфікси й усічення: пішохід (від ходити пішки — обидві основи усікалися: ход-, піш-, а поєднання їх відбулося за допомогою інтерфікса -о-), те саме у словах водовоз, вертоліт, криголам, тощо. Типи основоскладанняЗа характером словотвірних засобів розрізняють основоскладання чисте, складно-суфіксальне і складно-суфіксально-префіксальне.
ПриміткиПосилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
