Особові займенники

Особові займенники — займенники, які вказують на предмет, але не називають його.

До групи особових займенників входять такі слова, як я, ми, ти, ви, він, вона, воно, вони.

Займенники 1-ї і 2-ї особи (однини чи множини) можуть указувати на певні особи, наприклад на співрозмовника (я, ти, ви, ми).

Займенники 3-ї особи (однини чи множини) вказують на тих або того, хто не бере участі в діалозі, або на предмет (він, вона, воно, вони).

Особові займенники можуть уживатися з прийменниками: у нього, до нього, за ним, за ними, з ними, з ним, завдяки йому, їй, їм.

В українській мові особові займенники мають форми:

• особи
• числа
• відмінка
• роду (тільки займенники 3 особи однини).

При цьому форми непрямих відмінків утворюються від різних основ (я — мене, мені; ти — тебе, тобі; він — його, йому; і т. д.); див. супплетивізм.

Займенники 3-ї особи мають різні форми при наявності та відсутності прийменника: її — у неї, його — у нього, вони — про них (після прийменника додається «н-»).

У всіх особових займенників форми родового і знахідного відмінка збігаються.

Означення та прикладки, що належать до особових займенників, завжди виділяються комами.

Позначення відмінків в таблиці: І — називний, Р — родовий, Рп — родовий з прийменником, Д — давальний, Дп — давальний з прийменником, З — знахідний, Зп — знахідний з прийменником, О — орудний, Оп — орудний з прийменником, М — місцевий (завжди з прийменником).

• Присвійні займенники

• Л. П. Павленко. Історична граматика української мови: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл / Лариса Петрівна Павленко. — Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. — С. 88-95.