Осока вічнозелена

Осока вічнозелена
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Однодольні (Monocotyledon)
Клада:	Комелініди (Commelinids)
Порядок:	Тонконогоцвіті (Poales)
Родина:	Осокові (Cyperaceae)
Рід:	Осока (Carex)
Вид:	Осока вічнозелена (C. sempervirens)
Біноміальна назва
Carex sempervirens Vill., 1787

Осо́ка вічнозеле́на (Carex sempervirens) — багаторічна рослина родини осокових. Південно-середньоєвропейський високогірний (субальпійсько-альпійський) вид.

Трав'яниста рослина 20-40 см заввишки.Стебла оточені червоно-бурими піхвами. Листки 2-3 мм завширшки, покривні луски тупуваті, темно-червоні, зі світлою серединою. Мішечки видовженояйцеподібні або ланцетоподібні, тригранні, у верхній частині темно-червоні, зрілі — фіолетово-чорні, які поступово переходять у конусоподібний нечіткодвозубчастий і по краях шипуватий носик, внизу бліді, з жилками.

Приквіткові листки 1,5-3,0 см завдовжки, не довші від колосочка. Маточкові колоски на ніжках, носик до 2 мм завдовжки.

Цвіте у травні-червні.

Вид поширений у горах Південної і Середньої Європи (від Північної Іспанії на заході до Карпат на сході, Македонії на півдні. Трапляється у висотному діапазоні 1700-3000 м.

В Українських Карпатах вид поширений всіх високогірних районах. Досить часто трапляється на високогірних луках субальпійського та альпійського поясів, задернованих і кам'янистих схилах.

Анемофіл, афтохор.

Зростає у КНПП, Чорногірському і Мармароському масивах КБЗ, інших резерватах загальнодержавного значення й місцевого статусу.

Має ознаки декоративності, особливо в період цвітіння, використовують в квітникарстві.^[1]

Нестерук Ю. Рослинний світ Українських Карпат: Чорногора. Екологічні мандрівки. — Львів: БаК, 2003. — 520с.

• Carex sempervirens Vill.(фр.)