Осока тонкокореневищна
Осока тонкокореневищна[1][2] (Carex chordorrhiza) — вид багаторічних трав'янистих рослин родини осокові (Cyperaceae). Належить до секції Carex sect. Chordorrhizae із підроду Carex subg. Vignea. ОписРослина має особливий вегетативний спосіб розмноження. Кореневища короткі. Листові вегетативні стебла сильно витягуються по ходу сезону. Спочатку прямостоячі, вони зрештою стають лежачими і в наступному сезоні утворюють коріння й пагони з вузлів. Ці горизонтальні стебла, як правило, заростають мохом або утворюють мережі на мілководді й, таким чином, грають роль кореневищ. Рослина з циліндричними, гладкими стеблами до 40 см. Листки плескато-жолобчасті, коротші за стебло. Колосків 3–5, кожен у нижній частині з жіночими, у верхній — з чоловічими квітками. Покривні луски гострі, іржасті. Плоди 3,5–4,5 мм, з дзьобом 0,5–1 мм. 2n=60, 62, 70. В Україні цвіте у травні–липні й плодоносить у серпні. ПоширенняПівнічна Євразія: Корея, Росія, Кавказ, Європа (в тому числі Україна); Північна Америка: США, Канада, Гренландія, Сен-П'єр і Мікелон. Циркумполярний вид з диз'юнктивним поширенням у гірських регіонах. Населяє дуже вологі й кислі болота, гіпнові та сфагнові плави озер. В Україні — на пд. межі поширення, зростає в Поліссі (переважно Зх.), зрідка у пн. частині Лісостепу. Адм. регіони: Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Чернігівська, Львівська, Івано-Франківська, Полтавська області. Охороняють у Поліському, Черемському, Рівненському (всі ділянки) ПЗ, в Шацькому НПП, заказниках загальнодержавного значення «Нечимне», «Чахівський», «Згоранські озера», «Почаївський», «Вичівський», «Золотинський», «Сварицевицький», «Хиноцький». ГалереяПримітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
