Остапенко Володимир Аркадійович
Володимир Аркадійович Остапенко (біл. Уладзімір Аркадзьевіч Астапенка; нар. 13 листопада 1962, Мінськ) — білоруський політик і дипломат. Кандидат юридичних наук (2000)[3]. Мав[4] дипломатичний ранг надзвичайного і повноважного посланника другого класу[5]. БіографіяЗакінчив Московський державний інститут міжнародних відносин МЗС СРСР (1985), аспірантуру Білоруського державного університету та МДІМВ-Університету МЗС РФ. На дипломатичну службу прийшов ще за часів БРСР. Працював начальником інформаційного відділу міністерства закордонних справ БРСР[6]. З 1992 року по 19 травня 1993 року — заступник міністра закордонних справ[7]. З 6 липня 1993 року по 18 жовтня 1994 року — генеральний консул Республіки Білорусь в Гаазі[8]. В цей же день призначений радником-посланником Посольства Республіки Білорусь в Королівстві Бельгія[9]. Залишався на цій посаді до 27 липня 1996 року[10]. Після повернення з-за кордону працював у Міністерстві закордонних справ начальником Управління міжнародних економічних відносин[11]. Працював проректором з міжнародних зв'язків та завідувачем кафедри міжнародного приватного та європейського права Білоруського державного університету[12]. 18 квітня 2008 року призначений Надзвичайним і Повноважним Послом Республіки Білорусь у Республіці Куба[5]. У складі державної делегації брав участь у численних сесіях Генеральної Асамблеї ООН. 7 грудня 2017 р. Указом Президента Республіки Білорусь призначений Надзвичайним і Повноважним Послом Республіки Білорусь в Аргентинській Республіці та за сумісництвом у Східній Республіці Уругвай[13]. 31 серпня 2018 року призначений Надзвичайним і Повноважним Послом Республіки Білорусь у Республіці Парагвай і Республіці Перу за сумісництвом[14]. Після 2020 рокуОстапенко подав у відставку в день інавгурації Олександра Лукашенка, 23 вересня 2020 року. 27 жовтня він направив лист до Адміністрації Президента, а також Міністерства закордонних справ Республіки Білорусь, де заявив про численні порушення основних прав і свобод громадян Білорусі та просив звільнити його з посади. Після цього Лукашенко підписав указ про звільнення Остапенка з посади та позбавлення його дипломатичного рангу «у зв'язку зі вчиненням злочину, несумісного з перебуванням на дипломатичній службі». Остапенко не погодився з таким формулюванням причини свого звільнення і намагався змінити її через суд, але безрезультатно. Потім він приєднався до команди Світлани Тіхановської і зараз працює в Об’єднаному перехідному кабінеті[15][16][17][18][19][20][21][22][23], обійнявши там посаду заступника представника із закордонних справ (з 2024 року — виконувач обов'язків представника[24], а потім представник кабінету з міжнародного та європейського співробітництва[25]). Заступник керівника Народного антикризового управління[26]. 21 грудня 2022 року щодо екс-посла було відкрито спецпровадження. На початку 2023 року в суді Радянського району Мінська Володимира Остапенка заочно засудили до п'яти років позбавлення волі та штрафу. Також його заочно позбавили права обіймати в Білорусі посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на п'ять років. Водночас його звільнили від покарання на один рік згідно із Законом від 7 грудня 2022 року «Про амністію у зв’язку з Днем національної єдності». Під арештом залишилося майно Остапенка (земельна ділянка та садовий будинок)[15]. Наукова діяльністьАвтор понад 50 наукових та академічних публікацій у галузях міжнародного та європейського права, міжнародних відносин та вищої освіти[27]. Основні публікації
Див. такожПосилання
Примітки
Посилання |
||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
