Остапенко Филимон Петрович

Остапенко Филимон Петрович
Остапенко Филимон Петрович
Народився	22 грудня 1903 ; Кременчук, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	13 липня 1974 (70 років) ; Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	воєначальник
Науковий ступінь	кандидат історичних наук
Партія	КПРС
Нагороди
	; ; ;

Филимо́н Петро́вич Оста́пенко (22 грудня 1903(19031222), місто Кременчук, тепер Полтавської області — 13 липня 1974, місто Київ) — радянський діяч, історик, 1-й секретар Сталінського районного комітету КП(б)У міста Києва, голова Київської обласної ради професійних спілок, кандидат історичних наук.

Біографія

З восьмирічного віку наймитував у поміщика. Потім працював робітником механічного заводу.

З січня 1918 по 1927 рік служив у 25-й Чапаєвській дивізії Червоної армії, учасник громадянської війни в Росії на Східному, Південному, Західному фронтах. У 1920-х роках брав участь у військових діях проти загонів басмачів на Туркестанському фронті.

Член ВКП(б) з 1924 року.

У 1928 році закінчив історико-філологічний факультет Вінницького інституту народної освіти.

У 1929—1933 роках — у Червоній армії.

У 1934 році закінчив Інститут червоної професури.

У складі комуністичних інтернаціональних бригад брав участь у громадянській війні в Іспанії в другій половині 1930-х років.

Потім — на партійній роботі в Українській РСР: працював секретарем Київського міського комітету КП(б)У, у Кагановицькому районному комітету КП(б)У міста Києва.

На травень 1938 — грудень 1939 року — завідувач відділу пропаганди і агітації Київського міського комітету КП(б)У.

З червня 1941 року — в Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. До 23 вересня 1941 року служив військовим комісаром 36-го стрілецького корпусу РСЧА лівого сектору оборони міста Києва Південно-Західного фронту. Потім був військовим комісаром ударного оперативного угрупування військ Ростовського напрямку Південного фронту, перебував на політичній роботі в 214-й стрілецькій дивізії. З вересня 1942 року служив заступником начальника політичного відділу 44-ї армії.

З січня 1944 по 1948 рік — 1-й секретар Сталінського районного комітету КП(б)У міста Києва.

У 1948—1953 роках — голова Київської обласної ради професійних спілок.

Обирався членом президії Української республіканської ради професійних спілок (УРРПС). Член Українського республіканського комітету захисту миру з вересня 1951 року.

Захистив кандидатську дисертацію на тему «Зміцнення більшовицьких організацій України в 1912—1914 роках».

Потім — викладач, старший викладач кафедри марксизму-ленінізму, в. о. доцента, доцент кафедри історії КПРС, завідувач кафедри гуманітарних дисциплін для іноземних студентів Київського державного університету імені Тараса Шевченка. У 1968 — 13 липня 1974 року — доцент кафедри історії КПРС природничих факультетів Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

Помер 13 липня 1974 року в Києві.