Осцилятор ЛоренцаОсциля́тор Ло́ренца — основний елемент феноменологічної теорії діелектричної проникності діелектриків, згідно з якою речовина складається з гармонічних осциляторів, що здійснюють вимушені коливання під дією електричного поля. Рівняння для осилятора Лоренца
де — частота осцилятора Лоренца, γ — коефіцієнт затухання, зумовленого тертям, e — заряд електрона, m — маса осцилятора. Розв'язок цього рівняння для вимушених коливань записується у вигляді Діелектрична проникність середовища із осциляторів ЛоренцаКожний осцилятор Лоренца вносить вклад у дипольний момент середовища. Вважаючи осцилятори незалежними, можна отримати діелектричну проникність середовища у вигляді
де — плазмова частота. Наведена формула задає частотну залежність діелектричної проникності діелектрика із єдиною спектральною лінією. При великих частотах , тоді як в статичному випадку при діелектрична проникність . Поглинання в такому середовищі має максимум поблизу частоти , напівширина якого визначається параметром затухання γ. Реальні середовища мають багато ліній поглинань. Таку ситуацію можна змоделювати, припустивши існування в цих середовищах кількох різних типів осциляторів Лоренца. Оскільки спектральні лінії характеризуються різними інтенсивностями, то кожен тип осцилятора характеризується додатковим параметром - силою осцилятора. Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia