Навчався в Центральноукраїнському науковому ліцеї-інтернаті, був президентом ліцею та заступником президента дитячого самоврядування Кіровоградської області, як представник від України їздив на збори Міжнародного Європарламенту дитячого самоврядування[1][2].
2018 року вступив до аспірантури НаУКМА за спеціальністю «Культурологія». Розпочав роботу над дисертацією «Альтернативні соціальні просторовості острова Танна, Республіка Вануату», вивчав тамтешню мову бісламу[1][5]. Готувався до етнографічної польової експедиції на острові Танна (відомому як осередок карго-культуДжона Фрума, якому була присвячена його магістерська робота[6]), гроші на поїздку відкладав зі своїх заробітків. Через пандемію Республіка Вануату припинила впускати іноземців, тому Євгеній був змушений відтермінувати поїздку й у вересні 2021 року взяв академічну відпустку[7]. Наприкінці 2021 року Республіка Вануату знову почала впускати іноземців і Євгеній почав готуватися поїхати туди в березні 2022 року, але почалось російське вторгнення[1].
Перші тижні повномасштабного російського вторгнення перебував у Ворзелі, окупованому російськими військами, в гуртожитку НаУКМА[7]. Невдовзі після евакуації описав цей досвід у статті[35]. Повернувшись у Кропивницький, 15 березня 2022 року пішов у військкомат, але йому сказали, що він не потрібний. Після цього шукав, де може бути корисним, розглядав можливість працювати військовим кореспондентом[1], взяв інтерв'ю в снайпера[36].
Протягом 2022 року продовжував писати і публікувати статті, зокрема в американському The Comics Journal[37], де вийшов його матеріал про передчуття ядерної війни в коміксі Алана Мура «Вартові»[38].
У листопаді 2022 року пішов добровольцем у ЗСУ, пройшов місяць навчань на стрільця-санітара у Великій Британії[39]. Відмовився йти на офіцера, бо був проти ієрархії[40]. Служив на посаді стрільця-санітара у 77 аеромобільній бригаді[41], з кінця січня 2023 року почав виходити на бойові завдання під Бахмутом. У перервах між бойовими виходами підготував свою останню публікацію — інтерв'ю з британським генетиком Адамом Радерфордом[en][42], записавши від руки його розшифровку на 54 сторінках блокноту. Інтерв'ю опубліковано у виданні «Куншт» за п'ять днів до його смерті[43].
Загинув 22 травня 2023 року під Бахмутом. За даними Інституту масової інформації, Євгеній став 60-м медійником, що загинули унаслідок російської агресії проти України[44].
Похований 30 травня 2023 року на Алеї Слави Далекосхідного кладовища у Кропивницькому[41].
Пам'ять
У квітні 2024 року у Ворзелі, де жив Євгеній, відкрили пам'ятну дошку[45].
Кіровоградська Мала академія наук організувала обласний конкурс творчих проєктів пам’яті Євгенія Осієвського[46].
Письменник Артем Чапай присвятив Євгенію книжку «Не народжені для війни»[47].
Орден «За мужність» ІІІ ступеня (30 жовтня 2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[48]
