Отрєп'єв Олександр Сергійович

Олександр Отрєп'єв
Олександр Отрєп'єв;
Старший матрос
Загальна інформація
Народження	28 липня 1992 ; Приют, Єланецький район, Миколаївська область, Україна
Смерть	21 січня 2021 (28 років) ; Гнутове, Сартанська селищна громада, Маріупольський район, Донецька область, Україна ; (вогнепальне поранення)
Поховання	Приют
Псевдо	Пєв
Військова служба
Роки служби	2013—2021
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Морська піхота
Формування	36 ОБрМП
Війни / битви	Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Олекса́ндр Сергі́йович Отрє́п'єв (28 липня 1992(19920728) року, с. Приют, Єланецький район, Миколаївська область — 21 січня 2021 року, с. Гнутове, Маріупольський район, Донецька область) — старший матрос, навідник 1-го відділення 2-го взводу 2-ї роти батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Із життєпису

Мешкав у с. Приют Єланецької селищної територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області^[1].

Після навчання у Єланецькій середній загальноосвітній школі вступив до Новобузького педагогічного коледжу Миколаївського державного університету на спеціальність інженер-технолог.

Військовий шлях почав у травні 2013 року, коли був призваний на строкову службу до 2-ї окремої Галицької бригади Національної гвардії України, у якій через три місяці підписав контракт та прослужив у ній — до весни 2017 року. Згодом переведений до Кропивницького, де проходив службу у 21-й окремій бригаді охорони громадського порядку Національної гвардії України та навесні 2018 року звільнений у запас у зв'язку з закінченням терміну дії контракту.

Того ж 2018 року виїхав на заробітки до Польщі, де чотири місяці працював монтером металевих конструкцій. Повернувшись додому, знову вирушив до війська та, в травні 2019 року, підписав контракт з морською піхотою. Перша ротація до зони ООС тривала близько 10 місяців, після чого повернувся додому й мав плани їхати до Кропивницького, але знову вирушив до сектору^[2].

Учасник Антитерористичної операції на сході України та Операції об'єднаних сил на території Луганської та Донецької областей з 2019 року.

Загинув 21 січня 2021 року, о 18:05, внаслідок наскрізного вогнепального поранення шиї, під час снайперського обстрілу українських позицій біля с. Гнутове (за іншими даними — поблизу с. Водяне)^[3].

Похований 23 січня 2021 року в с. Приют Єланецької територіальної громади^[4]. В захисника залишились мати та молодший брат. В зв'язку із загибеллю військового Миколаївська обласна рада приспустила державний прапор^[5].

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 149/2021 від 7 квітня 2021 року, «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[6].
28 вересня 2021 року на фасаді Новобузького коледжу Миколаївського національного аграрного університету, де навчався Олександр, відкрито меморіальну дошку^[7].
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 21 січня^[8]^[9].